34400.net
Кузнецовськ - Новини без цензури
ГОЛОВНА // Делимся любимыми стихами - Форум

Делимся любимыми стихами - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Дозвілля » Поезія, проза, все про книги » Делимся любимыми стихами
Делимся любимыми стихами
Аноним
Перехожий
Група: Пользователи
Повідомлень: 10
Статус: Тимчасово відсутній

Дата: Субота, 02.10.2010, 16:27 | Повідомлення # 1

Евтушенко :

Людей неинтересных в мире нет.
Их судьбы — как истории планет.
У каждой все особое, свое,
и нет планет, похожих на нее.

А если кто-то незаметно жил
и с этой незаметностью дружил,
он интересен был среди людей
самой неинтересностью своей.

У каждого — свой тайный личный мир.
Есть в мире этом самый лучший миг.
Есть в мире этом самый страшный час,
но это все неведомо для нас.

И если умирает человек,
с ним умирает первый его снег,
и первый поцелуй, и первый бой...
Все это забирает он с собой.

Да, остаются книги и мосты,
машины и художников холсты,
да, многому остаться суждено,
но что-то ведь уходит все равно!

Таков закон безжалостной игры.
Не люди умирают, а миры.
Людей мы помним, грешных и земных.
А что мы знали, в сущности, о них?

Что знаем мы про братьев, про друзей,
что знаем о единственной своей?
И про отца родного своего
мы, зная все, не знаем ничего.

Уходят люди... Их не возвратить.
Их тайные миры не возродить.
И каждый раз мне хочется опять
от этой невозвратности кричать



-А на фото в интернет-анкете Вы вроде выглядели по-другому...
-Да Вы пейте, пейте!...
Algiz
Перехожий
Група: Пользователи
Повідомлень: 14
Статус: Тимчасово відсутній

Дата: Середа, 03.11.2010, 13:41 | Повідомлення # 2

З любовної лірики улюбленим ще в шкільні роки був вірш Івана Франка "Чого являєшся мені у сні":
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

ninaalex
Гість
Група: Пользователи
Повідомлень: 9
Статус: Тимчасово відсутній

Дата: Понеділок, 08.11.2010, 13:57 | Повідомлення # 3

Це мій улюблений вірш! Є над чим задуматися!
Ти знаєш, що ти Людина,
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка - твоя єдина
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі.
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві і злі.

Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи.

Бо ти на землі - Людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
В.Симоненко

dana
Гість
Група: Пользователи
Повідомлень: 4
Статус: Тимчасово відсутній

Дата: Понеділок, 08.11.2010, 14:36 | Повідомлення # 4

І мені подобається творчість В. Симоненка, а особливо цей вірш:

Ну, скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг?
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

ninaalex
Гість
Група: Пользователи
Повідомлень: 9
Статус: Тимчасово відсутній

Дата: Четвер, 11.11.2010, 22:44 | Повідомлення # 5

dana, я теж дуже люблю цей вірш! Ще в школі одна однокласниця принесла вірш, автора не знаю, але так його полюбила: в ньому юність, перше кохання, оцініть самі...

НА КРИЛАХ...
Вечір, дощ... Душа в скорботі
Вітер смутком дише.
Сонце, де ти? Щастя, де ти?
У відповідь - тиша.

Де кохання? І стрічання
у місячні ночі?
Вже минулось, розгубилось
І згадать не хочеш.

Вже забулось, правду кажуть,
Все колись минає...
Я кохаю... І стрічаю...
Але хто це знає?

Холод душу обіймає,
Де тепло поділось
Від долонь твоїх гарячих?
Нема - розлетілось.

Розлетілися надії,
Мрії, сподівання...
Серце стогне, серце плаче
В полоні кохання...

Плаче серце, гіркі сльози
По щоках стікають.
Марні сльози... Вже не будем
Ми разом, я знаю.

Знаю, щастя не вернеться,
Не окрилить душу,
Я не хочу забувати,
Не хочу... та мушу...

Мушу в серці заховати
Дні найщасливіші.
Дні, коли для мене був ти
За всіх найрідніший...

Сльощи, дощ... А вечір знову
Темна ніч зміняє.
Я все не вірю, що зі мною
Тебе вже немає...

В смутку знов лягаю спати,
Закриваю очі...
Вірю, знов мені наснишся
Й ніжно прошепочеш

Як колись слова чарівні
"Я тебе кохаю".
Все це сон, з світанком мрії
В безвість відлітають.

І прокинувшись, лишаюсь
Знов одна на світі.
В мріях знов перекриваю
Свого щастя миті.

Тільки в мріях, бо насправді
Цьому вже не бути...
І про всі надії марні
Мушу я забути.

Як же я не зрозуміла
В ті щасливі миті,
Що лише один потрібен
Мені в цьому світі.

Зрозуміла... але пізно
Нічого не вернеш...
Ти проситану сторінку
Легко перевернеш.

Що лишилось від кохання?
І чому так сталось?
Розквітали квіти щастя
Та раптом зів"яли...

Що лишилось від кохання
Спогади і мрії...
час летить, та мого смутку
Не може розвіять.

Скільки ще? Невже не досить?
Сльози морем стануть.
Я втоплюся в ньому, й, може,
Плакать перестану.

Знаю, досить, скільки можна
Страждать за минулим
Все ж, колись сказати зможу
"Я тебе забула".

Але, доти, залишайся
Хоч у снах зі мною.
Ти для мене все на світі
Я живу тобою...

От, здається, дощ скінчився...
Сльози висихають,
А з дощем і біль розлився,
Серце завмирає...

Зачерствіло, заніміло
Від сліз моє серце.
Часом думаю, що, може,
Легше було б вмерти.

Ніж страждати за кохання,
Що як сніг розстало...
Й щастя, що було так близько,
Було - і не стало.

Але ні, я жити мушу
І страждати мушу,
Нове щастя ще не скоро
Знов загляне в душу.

Чом все в світі так не просто,
Що робиш- не знаєш,
І цінуєш своє щастя,
Лиш, коли втрачаєш.

Скільки серцю ще тужити?
Скільки сонцю гаснуть?
В твоїх руках - все змінити,
Бо життя прекрасне.

Треба тільки вміти жити,
Вміти розуміти...
Бо ж не дарма сонце світить
Й розквітають квіти.

Мрії в пам"ять відлітають
На душу вже спокій...
Тільки вітер поміж листям
Шумить одиноко.

Думаю такий момент пережила кожна людина, дуже люблю цей вірш і часто перечитаю!

Karharodon
Перехожий
Група: Пользователи
Повідомлень: 21
Статус: Тимчасово відсутній

Дата: П'ятниця, 21.01.2011, 01:25 | Повідомлення # 6

ТАТКОВА РАДІСТЬ

Татко хвалиться синочком:
— Хто б мені повірив?
Три годочки, а вже знає
всіх тварин і звірів.

Тітка книгу товстелезну
Дістає із шафи.
— Що оце? — кива на зебру.
—- Це такі зирафи.

— А оце? — осла підносить.
— Це таке лосатко.
— А оце? — на мавпу тиче.
— А оце мій татко!

Моєму сину 4 роки, він дуже любить вчити та розповідати байкита гуморески Павла Глазового. Одну з них я публікую для вас.

Гість
Група: Гости


Дата: Вівторок, 27.11.2012, 00:33 | Повідомлення # 7

Одинокi почуття!
Тарас Басюк

Я називав тебе кицюня
Моя ти крихітко, манюня
Кохав тебе завжди без тями
Чекав додому вечорами

Тобою жив тобою дихав
Коли ти кликала, я їхав
Якщо хворіла,лікував
Так щиро від душі кохав

А ти цього не помічала
Чи не хотіла помічать
Ти лиш одну себе кохала
На почуття тобі плювать

Тебе цікавили фінанси
І схвальні відгуки народу
Тож не потрібні тут романси
Ти вже зіграла свою Оду!
Гість
Група: Гости


Дата: Вівторок, 27.11.2012, 00:37 | Повідомлення # 8

Молитва грешника!
Тарас Басюк


Грехов на мне числом их не учесть
Но все грехи готов я искупить
Лишь бы Господь мне предоставил честь
Чашу мою греховную до дна испить...

Я каюсь,я молю и я прошу
Не дай мне Боже избежать твоей любви
Я в сердце своем твой завет ношу
За нас,что исскупил грехи в крови...

Я не устану твое имя повторять
Где бы я ни был,где б не пропадал
Я многое хочу еще сказать
Но думаю Я все уже сказал...!
Форум » Дозвілля » Поезія, проза, все про книги » Делимся любимыми стихами
Сторінка 1 з 11
Пошук:

34400.net © 2011-2016

Кузнецовськ - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів