Звідки ж пішла і що означає назва села Вараш?
На сьогоднішній день однозначної відповіді на це питання немає.
Одні історики вважають, що назва «Вараш» походить від слова «варяг», інші ж, навпаки, доводять, що назва села не має нічого спільного з завойовниками варягами. Мовляв, не притаманне це українському народові – плазувати перед ворогами і прославляти їх, називаючи свої поселення в їхню честь.
Є припущення, що слово «Вараш» пішло від слова «варажб» - тобто «волхв, ворожбит».
Варажби здавна користувалися повагою на Поліссі за вміння допомагати хворим і передбачувати майбутнє. Ще в загальновідомому «Словнику поліських говорів» є такий вислів: «Варажб сказав: гой йко йост і йок буде». До речі, цей вислів і досі не розшифрований і залишається загадкою для всіх людей.
Цікаво, що кутки села Вараш мали такі назви: Панське (на цій території колись проживав пан), Попова волока, Проваллє (очевидно, назва цього кутка пішла від того, що територія була постійно заболочена, і що на ній могли бути присутні карстові ями), Коноплиська (росло багато конопель), Заклуні (тут поза клунями проходила дорога), Силюга (від слова «сельга» - горб, який простягнувся на декілька кілометрів понад селом), Біля церкви, Вачища, Пісок. Хутір варашський називався Гостинець, так як ця земля була ніби подарована панові.
Взагалі, на Україні є тисячі населених пунктів і кожен з них має свою унікальну історію.
За матеріалами науково-практичної конференції «Успадкування та популяризація історико-культурного надбання Волинського Полісся» від 22.03.2008 року
Вибір місця для будівництва станції
Ідею створення атомної електростанції на Західній Україні почали виношувати в середині шістдесятих років.
Спочатку, як міайбутнє місце розміщення станції, розглядали майданчик у Закарпатті, в районі Чорного Мочара (величезне болото з досить страшнуватою назвою Чорний Мочар. Через недосконалість техніки його довгий час не могли пристосувати до потреб сільського господарства, але вже у 1878 році почалося інтенсивне осушення Чорного Мочара, що займав тоді 14 тисяч гектарів. Одним із його залишків тепер є Дідовське озеро, яке утворилося на місці колишнього болота та кар'єра.
Саме про цю водойму місцеве населення зберігає чи не найтаємничішу істрію, яка переходить з вуст у вуста. Як стверджують старожили, в озері водиться величезний чорний змій, який має довгу шию та товстий тулуб. Часто під час нічних купань в озері пропадають люди, яких потім ніхто не знаходить. Кажуть що це його робота.), але місцева влада «відбилася».
Тоді пропозиція надійшла Львівській області – там теж заперечили. Після цього зупинились на Рівненщині.
Спочатку для будівництва станції була вибрана територія неподалік села Хрінники, біля відомого водосховища. Проте цей варіант забракували з міркувань екологічної безпеки. Тоді Міненерго вказало на місцевість поблизу села Деражне, але область знову не погодилась, бо тут знаходились прекрасні ліси.
В результаті була обрана піщана місцевість біля села Вараш, оскільки на їхню думку тут були найменш родючіші землі та й віддаленість від густонаселених територій більша, ніж деінде.
Сучасний Вараш (2011 рік)
