34400.net
Кузнецовськ - Новини без цензури
ГОЛОВНА // Микола Іванович Кузнецов

Микола Іванович Кузнецов

Никанор Кузнецов народився у селянській родині, в родині з 6-ти чоловік. У нього були старші сестри Агафія і Лідія та молодший брат Віктор. 


Никанор (Микола) Іванович Кузнецов

У 1926 році закінчив семирічну школу, вступив на агрономічний відділ Тюменського сільськогосподарського технікуму. Провчившись рік і ставши за цей час комсомольцем, через смерть батька від сухот змушений був повернутися в рідне село. У 1927 продовжив навчання у Талицькому лісовому технікумі, де став самостійно вивчати німецьку мову, виявивши неабиякі лінгвістичні здібності, опанував есперанто, польську мову, комі, українську мову.

У 1929, за звинуваченням у «білогвардійсько-куркульському походженні», виключений з комсомолу і з технікуму. 

Навесні 1930 року опинився в Кудимкарі і був прийнятий на роботу в Комі-Перм'яцьке окружне земельне управління на посаду помічника таксатора. 

В цьому будинку народився Никанор (Микола) Іванович Кузнецов

Тут його відновили в комсомолі. Пізніше відновився і в технікумі, але диплом захистити не дозволили - обмежилися папірцем про прослухані курси. 

У 1931 році офіційно змінив ім'я Никанор на ім'я Микола. Крім того, працюючи в Кудимкарі, Кузнецов познайомився з місцевою дівчиною Оленою Чугаєвою (з села Куваєв, вона працювала медсестрою в хірургічному відділенні окружної лікарні), на якій через деякий час офіційно одружився. Разом вони жили нетривалий час, а при від'їзді з Кудимкар розлучення офіційно так і не було оформлене. 

Батьки Н.І.Кузнецова Іван Павлович та Анна Петрівна, сестри Агаф'я та Лідія


Влітку 1932 року Кузнецов бере відпустку, приїжджає до Свердловська (куди на постійне проживання переїхала вся його родина) і успішно складає вступні іспити на заочне відділення індустріального інституту. Навчаючись в Уральському індустріальному інституті, продовжував удосконалюватися в німецькому (одним з викладачів німецької у М. І. Кузнецова була О. М. Веселкіна).

Навесні 1938 року Кузнєцов переїхав до Москви і поступив на службу в НКВД, виконував доручення в країнах Європи. У 1942 році направлений в загін спеціального призначення «Переможці» під командуванням полковника Дмитра Медведєва, проявив надзвичайну відвагу та винахідливість. 

Кузнєцов під ім'ям німецького офіцера Пауля Зіберта вів розвідувальну діяльність в окупованому м. Рівне, керував розвідгрупою, постійно спілкувався з офіцерами вермахту, спецслужб, вищими чиновниками окупаційної влади передаючи відомості в партизанський загін.


9 березня 1944 року Микола Іванович Кузнецов загинув.

Могила Миколи Кузнецова біля міста Броди була виявлена завдяки копіткій роботі його бойового товариша Миколи Струтинського, який домігся його перепоховання у Львові на Пагорбі Слави. 

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за виняткову мужність і хоробрість при виконанні завдань командування Микола Іванович Кузнєцов був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений 2 орденами Леніна. 

Миколі Івановичу Кузнєцову споруджені пам'ятники на Уралі і в Україні. Створено десятки музеїв, 17 шкіл і понад 100 піонерських дружин носили його ім'я. Ще в шести сотнях шкіл були оформлені стенди, присвячені пам'яті героя. Його ім'ям у 1984 році названо молоде місто Рівненської області України - Кузнецовськ. Про діяльність Н. І. Кузнецова написані книги («Це було під Рівним» Д. М. Медведєва, «Людина, яка не знала страху» Бранко Кітановіч) і п'єси, статті і нариси, знято художні («Подвиг розвідника», «Сильні духом» в 2-х серіях, багатосерійний «Загін спеціального призначення») та документальні кінофільми (« Геній розвідки» в 2-х серіях та інші). 
 
На честь Кузнєцова названа мала планета (2233 Kuznetsov).

Матеріал з Вікіпедії (Вільної енциклопедії)


Маловідоме про Никанора-Ніколая Кузнецова

Напередодні сторіччя з дня народження Миколи Івановича Кузнецова в Росії знову запрацювала пропагандистська машина. Помпезні заходи, відкриття музеїв та музейних кімнат Кузнецову, автопробіги як по самій Росії, так і по Україні до Рівного, Львова на Пагорб Слави, де буцім-то похований Микола Кузнецов. Ми також не відстаємо. Боксерський турнір на приз Миколи Кузнецова, музейна кімната в інформцентрі РАЕС, назва нашого міста тягнуть нас в минуле. Здається про Миколу Кузнецова відомо все. 

Я ж хочу поділитись маловідомою широкому загалу інформацією про життя і «героїчну» смерть людини чиїм ім’ям несправедливо назване наше місто Кузнецовськ.
Cтало відомо, що народився він в заможній «куркульській» сім`ї і батьки назвали його Никанором. Це вже пізніше, з невідомих причин, можливо, щоб приховати своє не пролетарське походження, він поміняв його на більш милозвучне – Ніколай. Батько його спочатку воював проти більшовицької влади, а пізніше – в армії Тухачевського.

Можливо, саме за приховування свого соціального походження майбутній герой і був виключений з комсомолу та лісового технікуму, в якому провчився більше двох років. Після цього Никанор-Микола влаштувався лісотаксатором в одному з ліспромгоспів Комі – Пермяцького національного округу. Разом з колегами по роботі за складання липових відомостей та отримання незароблених грошей був засуджений в 1932 році в Кудимкарі. Йому в цей час був 21 рік. Свого терміну не відбув, бо рішення суду переглянули. (І лише в 1967 році Н.Кузнецов судовою колегією в кримінальних справах Верховного Суду РСФСР був реабілітований). Ще в 19-річному віці Кузнецов одружився з Ольгою Чуєвою, але це не завадило його роману з іншою жінкою, сусідкою Ксенією. До речі, Кузнецов так і не розлучився зі своєю першою дружиною. Принаймні, дослідники цього встановити не змогли.
За даними дослідника Кіма Закалюка , Микола Кузнецов не був членом компартії, не мав військового звання та повної середньої освіти і, звичайно, не міг захистити ніякої дипломної роботи, а тим паче німецькою мовою, як писали про це в його неправдивій біографії.

Експозиція, присвячена М.І.Кузнецову, розміщена в Інформаційному центрі ВП РАЕС "Полісся"

міста Кузнецовська



Підставою для звільнення Кузнецова від тюремного покарання була його активна співпраця з НКВС. В 1932 році він став позаштатним агентом (стукачем) НКВС в Кудимкарі, отримавши кличку «Кулик». В подальшому, працюючи на різних підприємствах, він виконував завдання НКВС з виявлення підозрюваних в шпигунстві, шкідництві, саботажі та неблагонадійності, вже маючи кличку «Вчений».

Маршрутний агент об’їздив вздовж і впоперек весь Урал. Молодий, красивий, розумний юнак входив в довіру до людей, провокував їх на відвертість, виявляючи таким чином серед попутників неблагонадійних елементів. І можна лише уявити, скількох людей спровадив до «білих ведмедів» та на той світ молодий, але перспективний агент Ніканор – Ніколай Кузнецов. Пізніше, в Москві, він вже мав кличку «Колоніст», «Пух» і про його діяльність майже нічого не відомо аж до появи в диверсійному загоні Медведєва, де його знали як Грачова. Але є неофіційні дані про те, що він до війни виконував різні оперативні та розвідувальні завдання за кордоном. Його ж особова справа засекречена до 2025 року. Які ж секрети неіснуючої держави так суворо оберігає Росія?
Про «подвиги» Кузнецова в Рівному та Львові писалося багато. Але результатом його діяльності стало знищення фашистами тисяч українських патріотів, інтелігенції, священнослужителів та простих українських громадян. А, можливо, вчинені провокації, після яких були знищені українці, це і було основне завдання «розвідника»? Адже розвідувальною діяльністю він не займався. А те, що гауляйтер Еріх Кох міг пащекувати перед якимось обер- лейтенантом, якого він вперше бачить, та розкривати йому надзвичайно секретну інформацію про запланований наступ німецьких військ під Курськом, то це, більш за все, вигадки. Та й чи міг знати про ці надзвичайно секретні плани адміністратор, хай навіть високого рівня, Еріх Кох?

А свої розвідувальні дані Кузнецов черпав від Майї Микоти та її сестри, своєї помічниці і коханки Лідії Лісовської, яка одночасно була покоївкою та коханкою генерала Ільгена, вбитого Кузнецовим ударом пістолета в висок під час невдалого викрадення. Майя Микота працювала в ресторані, була дуже красивою, користувалась успіхом в німецьких офіцерів. Серед її багаточисленних коханців був і офіцер абверу Ульрих фон Ортель, від якого вона отримала інформацію про запланований замах на Сталіна, Рузвельта та Трумена під час конференції в Тегерані. Отримуючи інформацію від жінок, які здобували її «тяжкою працею», Кузнецов передавав її в Центр. Оце і вся його розвідка?
А щодо Лідії Лісовської, то історик Олександр Намозов, з яким домовлявся щодо написання книги про свою родину скандально відомий Володимир Жириновський під час свого відвідування Костополя, в своєму інтерв’ю розповів, що Лідія Лісовська (дівоче – Леокадія Демчинська), дружина польського офіцера, через неприємності в Варшаві, де вона жила і займалась балетом, переїхала до Костополя до своєї двоюрідної сестри Майї Микоти. Там її полюбив Вольф Ейдельштейн. Сім’я не дозволила йому одружитись на полячці, хоч з дозволу родини він протягом кількох років надавав їй допомогу. З приходом на Західну Україну радянської влади, Вольфа з братом Ароном виселили в Казахстан, де він зустрів Олександру Жириновську. У них народився син Володимир Вольфович.

Після приходу радянських військ Лісовська і Микота були нагороджені орденами Вітчизняної війни I ступеня. Вони повинні були їхати в Москву, але, повертаючись зі Львова в Рівне на якійсь вантажній автомашині, були застрелені. Це трапилося невдовзі після напруженої зустрічі в Рівненському обкомі партії з її секретарем, колишнім начальником штабу партизанського руху на Рівненщині Василем Бегмою. Той кричав, стукав кулаком по столу, нервував, а Лісовська, за свідченням присутніх, вийшла з кабінету надзвичайно збуджена і ніби-то кинула фразу: «Я ще не все розказала. Не в одного гада полетить голова з плеч». Вбивць не знайшли.
Медведєв, Струтинський, Гнидюк та інші наводили глянець на біографію Кузнецова, підводячи її до ідеологічних вимог того часу. Валя Довгер, наша землячка, соратниця Кузнецова в Рівному, казала після війни про книги «спогадів» партизанів: «У них стільки фантазії, вигадок та домислів, що читати їх немає бажання. З Миколи Івановича зробили супермена». До цих вигадок відноситься і «геройська» смерть Кузнецова. За офіційною версією, Кузнецов підірвав себе гранатою, щоб не попасти живим до рук УПА. Але ця версія не витримує жодної критики. Наявні письмові матеріали свідчать про те, що Микола Кузнецов був затриманий підрозділом УПА біля села Верба Дубнівського району та під час допиту дав цінну інформацію. На користь цієї версії свідчать повоєнні публікації за кордоном, в яких він фігурує, як «Пух». Адже ніхто, окрім самого Кузнецова, не міг би назвати УПівцям свого агентурного псевдо «Пух». Про це знали лише в Москві. В загоні ж він був відомий, як Грачов. На користь цієї версії також свідчить відома переписка між керівництвом УПА та німцями з пропозицією обміняти Кузнецова на дружину та доньку одного з керівників ОУН Миколи Лебедя, Дарію Гнатківську та їх півторарічну доньку Зоряну, які перебували в той час в таборі смерті Равенсбрюк. Ця переписка продовжувалась протягом місяця після того, як Кузнецов «загинув, підірвавши себе гранатою». Обміну не відбулося. Сім‘я Лебедя була звільнена з концтабору вже після капітуляції Німеччини. Ветерани УПА підтверджують факт затримання Кузнецова боївкою СБ поблизу Верби. Допит проводив керівник СБ ОУН Микола Арсенич. В обмін на життя і забезпечення переправи на Захід плюс дезінформації про свою загибель, Кузнецов здав свою агентуру Арсеничу. Це також версія. Але можливим доказом цього може слугувати лист та посилка, отримані братом Кузнецова Віктором вже після смерті Сталіна. Той, не відкриваючи, заніс їх в КДБ.

Чи загинув Кузнецов? Хто похований на Пагорбі Слави у Львові? Експертиза черепа з могили відповіді на те, чи лежить в цій могилі Кузнецов, не дала. Чи належить обезголовлений скелет Миколі Кузнецову, могла б дати відповідь експертиза ДНК. Але в її проведенні не зацікавлені ті, хто ім’ям Кузнецова прив’язує нас до Росії.
 В 2025 році, якщо буде знято гриф секретності з особової справи Кузнецова, ми переоцінимо цю особистість і, я впевнений, повернемо історичну назву Вараш нашому місту, до якого Кузнецов не мав жодного відношення. Час все розставить на свої місця. 

Степан Жданюк 
голова Кузнецовської міської організації
Української Народної Партії




 

ТОЧКА ЗОРУ

Вараш чи Кузнецовськ? (2015)

Всього відповіли: 10251
Як вирішити проблему безпритульних тварин в місті?

Всього відповіли: 7196

Останні новини

 
200

34400.net © 2011-2016

Кузнецовськ - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів