34400.net
Кузнецовськ/Вараш - Новини без цензури
ГОЛОВНА // Точка зору // Чому серед нас є протестанти?

Чому серед нас є протестанти?

26.03.2017

0

1695

В цьому році по всій країні як державні установи, так і різні релігійні організації згадують подію Реформації, яка відбулася в Західній Європі 500 років тому. Ціль цього відзначання не є просто згадати, що десь і колись відбулися зміни. А навпаки — детально розібратися, чому в нас на Україні зміни ідуть (проходять) так тяжко. І люди є, і природа, і бажання змін — але чомусь вони проходять так тяжко ...


Але в нашому сьогоденні є і позитивні моменти, які чітко дають бачити, що наше суспільство віками тримало в собі непереборну силу протесту проти несправедливості і потурання людською гідністю. Для більшості людей відомі суспільні рухи, які час від часу існували на Поліссі і об'єднували багатьох людей в бажанні досягнути справедливості. Серед таких — діяльність військових формувань в 1940-х роках, які боролися з радянською владою ще майже ціле десятиліття по закінченні Другої Світової війни. Але є і були інші прояви пошуку свободи і гідності. Серед таких — значно менш відома діяльність протестантів, за часом яка охоплює вже більше 100 років.


Так, попри певне несприйняття протестантів серед частини населення, саме вони, більше усіх інших, виховали і зберегли в своєму середовищі речі, які сьогодні шукає вся країна. Справедливий протест, сміливість заявити протест і триматися свого переконання аж до смерті, рівність і демократія — це все було як причиною початку існування протестантів, так і частиною їх повсякденного життя.


Якщо коротко описати початки існування протестантських громад у Володимирецькому районі, то можна зауважити, що народилися вони в пошуках справедливості. Суспільство 1920-х років тільки-но оговталося від жахів війни. Люди були в пошуках, звичні інститути, які впорядковували життя раніше, перестали діяти з давньою силою. Це стосується як релігійної сфери життя, так і державної.


Річ Посполита, до якої відійшли землі Західної України, вела свою політику, яка не завжди передбачала вигоди простим селянам. Не завжди справедливий розподіл земель, відсутність рівного доступу українцям, полякам і євреям до влади — все це налаштовувало людей проти, і вони шукали виходу в націоналістичних рухах чи зв'язках з підпіллям комуністів.


В свою чергу Православна церква, яка була тоді панівною на Поліссі, не зайняла твердої позиції щодо відновлення між людьми тверезого світогляду. Від природи релігійні поліщуки, не знаходячи в державі реалізації своїх прагнень, пробували шукати їх в Православній церкві. Та біда була в тому, що і там не завжди знаходили шуканого, доказом чого є набагато більше ніж півтисячі справ-скарг в Пінську єпархію проти місцевого духовенства.


Наприклад в селі Тинне в тих роках відбувся конфлікт між бідним селянином і священиком, який хотів від людини 4 злотих за хрещення дитини. Чоловік мав 3 злотих, при цьому продавав зерно, щоб більше дати священику. Однак той хотів 4 і не менше. Коли бідний чоловік прийшов додому прохати священика охрестити дитину, то у відповідь почув: «Ты кушай сено, а мне деньги дай» і «Геть скотино із кухні!».


Також зберігся лист від вірян села Полиці, який виказує глибину їх пошуку і розчарування при потуранні їх гідністю:



«З днем прибуття до нас Отця настоятеля Голубовського, страшно розвивається незгода і ненависть до нього, бо він як Пастир духовний не відповідає званню Пастиря. Маса наших дітей повмирали без хрещення, а все лише тому, що отець Настоятель з Псаломщиком Сидоренком, без гроша ні на крок, плата береться до хрещення дитини на дому отцем Настоятелем в натурі: гусками, свинями і т.д., якщо господар не мав грошей. Що ж це є? Сльози наших прихожан з кожним днем все збільшуються.


Померлі трупи лежать по три дні не поховані, доки бідний прихожанин три рази чи чотири не з’їздить і не привезе готівкою 25 злотих за старшого, а за дитину 10 злотих, за хрещення 3 злотих і 50 грошей, хліб і полотно. Торги над померлим доходять до страшних знущань і сварки, яка закінчується матерськими словами, а прибуття Отця Настоятеля і Псаломщика на поховання приводить великий страх і замішання, бо один з них заходить в хату померлого, а другий іде на обшук що має господар померлого і, за переконанням Сидоренка, торги ідуть біля гробу, не раз торги над померлим закінчуються страшною сваркою і померлий лишався на ласці Всевишнього тому, що господар не маючи сил заплатити Отцю Настоятелю 25 злотих і духовні ішли додому, а люди православні щиро тримаються своїх обрядів, ллють сльози над своїм померлим до часу плати Отцю Настоятелю. Були випадки, коли Отець Настоятель і Псаломщик Сидоренко насильно вимагають воза від господарів померлого лише тому, що не мали бажання іти за померлим і, сидячи на возі, співали «Святий Боже» і тут же закінчували «безсмертним сміхом». Ні, не можуть на приході бути такий Настоятель і Псаломщик, як в даний час в нас отець Голубовський і псаломщик Сидоренко зайняли місця не за покликанням, а за переконанням. Ці люди не можуть бути на займаній посаді, тому що вони не можуть прищепити доброго і корисного своєму прихожанину, а що може Отець Настоятель вкласти молодому поколінню, особливо в цей час? Ми бачимо, що Отець Голубовський, якщо побуде в нас далі, то ми не впевнені в собі, що не запросити для відправлення служби священика Уніатської Церкви, бо подальша мука нас через наших духовних отця Голубовського і Псаломщика Сидоренка змушують на навіть зачинити церкву і ймовірно так і буде, якщо Ваше Високопреосвященство не відсторонить отця Голубовського і псаломщика Сидоренка від займаної ними посади в них на приході. Плата, яку ми пропонуємо за працю нашим наставникам, а саме: за хрещення 1-50, за вінчання 10 злотих, за поховання від 3 до 6 злотих. Пастирі наші від вищезазначеної нагороди категорично відмовляються, а тому просимо Вашого Високопреосвященства прийняти наше смиренне прохання відсторонити отця Голубовського і псаломщика Сидоренка із нашого приходу, а на його місце просимо Вашого Високопреосвященства назначити нам священика села Більська Воля отця Георгія, який і був назначений на наш прихід.


Ми смиренно просимо вашого Високопреосвященства повідомити нас протягом двох неділь по отриманню цього прохання, як нам поступати з нашими духовними пастирями, отцем Голубовським і псаломщиком Сидоренком в їх жорстокому відношенні до нас, якщо вони не виставлять згоди на встановлену нами ціну – бо ми категорично вирішили церкву зачинити і отця Голубовського до відправлення служби не допустити, а на його місце, якщо не буде призначений інший священик, ми запросимо священика Уніатської церкви».

 

(матеріал з Державного архіву Брестської області, Білорусь)

 


В таких умовах люди врешті розпочали шукати не лише правильних слів-обіцянок, а й тих людей, які виконували, що обіцяли. Розпочали шукати такі суспільні групи, які жили і трималися хороших принципів. І знайшли таких. Ними виявилися громади євангельських християн, перша з яких існувала біля Сарн в селі Костянтинівка з 1911 року.

 


З моменту знайомства з євангельськими християнами люди по селах стали стрімко приставати до їх громад. Якщо в 1921 році таких людей були одиниці, то до кінця 1920-х років — більше тисячі. Не поодинокими були випадки, коли більшість населення села приставала до громади євангельських християн — це села: Тутовичі, Великі і Малі Цепцевичі, Кідри. Менші групи, але також багато чисельні утворилися в селах Борова, Полиці, Жолудськ, Острів, Вараш, Стара Рафалівка, Довговоля, Рудка, Собіщиці, Сопачів. По інших селах такі громади були не такими чисельними.


В той час перехід сільської людини від визнаної усім суспільством віри до іншої — був неаби-яким протестом. Потрібно було мати великий запас сміливості, щоб це зробити. Бо хто це робив — той наражав себе на багато неприємностей, часто аж до того, що їм забороняли ховати померлих на кладовищах. Але усі ці неприємності, які переживали люди, лише слугують зайвим доказом того, що вони дійсно знайшли те, що шукали. Бо згодні були терпіти будь-яке лихо, тримаючись того протесту, який проголосили.


А знайшли вони багато:
- визнання людської гідності, коли людина знала, що вона потрібна;
- дійсну демократію, коли кожен відчував, що може впливати на життя суспільства;
- принципи життя, які навіть з безнадійних робили працьовитих селян;
- сміливість, яка давала їм силу триматися ідеалів, навіть перед смертю;
- витривалість, якою згодом вони перебороли навіть цілу репресивну машину СРСР.

Але про це все мова буде окремо далі ...

 

 

 

Дмитро Коваль, магістрант богослов'я, дослідник історії Володимирецького району

 

 

Всього коментарів: 0
Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту info@34400.net з конкретними зауваженнями і коментарі будуть видалені.
Ім'я *:
Email:
Код *:

ТОЧКА ЗОРУ

Оцініть роботу відділу поліції в місті:

Всього відповіли: 884
Як вирішити проблему безпритульних тварин в місті?

Всього відповіли: 9005

Останні новини

34400.net © 2011-2017

Кузнецовськ/Вараш - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів