34400.net
Кузнецовськ - Новини без цензури
ГОЛОВНА // Точка зору // День створення УПА

День створення УПА

16.10.2013

16

1568

14 жовтня українці відзначали 71 річницю Української Повстанської армії. Хоча багато дослідників визвольного руху вважають, що УПА було створене на рік раніше. І вони мають рацію.

Адже ми знаємо, що перші збройні формування під назвою Українська Повстанська Армія «Поліська Січ» були створені Тарасом Бульбою-Боровцем ще в 1941 році. І лише в 1942 та 1943 роках відділи Бульби – Боровця були підпорядковані бандерівцям. Начальником штабу в Бульби-Боровця був наш земляк з Нової Рафалівки Петро Смородський. Ми мало маємо офіційних документів того періоду, тому що частина архіву Бульби-Боровця за його вказівкою була закопаною і до цього часу не віднайдена. За свідченням тих же дослідників цей архів закопаний чи в самій Рафалівці, чи в її околицях. Тому є надія, що ми колись прочитаємо документальні свідчення того періоду про становлення і діяльність УПА в нашому краї. А який же був вибір в українців після початку в червні 1941 року радянсько-німецької війни. Воювати на боці більшовиків за повернення передвоєнних страхіть? Адже всі пам’ятали про знищених, арештованих та виселених українців за неповні 2 роки радянської влади на Західній Україні. Воювати на боці німців і отримати те ж саме що й від більшовиків? Воювати за свою українську державу? 

Найшвидше в німцях розібралися бандерівці, які 30 червня 1941 року проголосили Акт про відновлення української держави. Гітлер особисто вимагав від бандерівців відкликати проголошений Акт. А коли цього не було зроблено, Бандера і його найближче оточення були заарештовані і відправлені до концтабору Заксенгаузен, в якому Бандера перебував майже до закінчення війни.  

Непросто було творити власну армію в умовах відсутності держави, а особливо за відсутності єдності українських політиків. На території нашого краю одночасно формувались збройні загони УПА «Поліська Січ» Бульби – Боровця, загони мельниківців та загони бандерівців. А коли бандерівці вирішили підпорядкувати собі загони бульбівців та мельниківців, між ними подеколи виникали збройні сутички. В тому, щоб ці сутички продовжувались, були зацікавлені і противники української державності. А це і німці і більшовики і поляки, які також створювали збройні формування Армії Крайової за вказівкою свого уряду, який знаходився в Лондоні. Вони не полишали надії відновити Польщу в кордонах до 1939 року. Поляки активно співпрацювали з німцями в створених поліційних загонах. Адже українська поліція практично в повному складі зі зброєю перейшла до УПА.

Перед керівництвом УПА постало складне завдання в умовах окупації налагодити життєдіяльність не лише збройних формувань, але й мирного населення. Були створені місцеві управи, створювались відділи шкільництва, відкривались школи, створювались медичні та санітарні відділи для надання допомоги населенню, проводилось навчання в сільськогосподарських школах. А по військовому напрямку все було, як в армії. УПА було структуроване, проводились навчання, готувались командири в старшинських школах. Були створені господарчі відділи, які заготовляли все необхідне для забезпечення життєдіяльності військовиків. Була введена залізна дисципліна. Всяке мародерство чи насилля по відношенню до цивільного населення жорстоко каралось аж до розстрілу. За короткий період УПА перетворилась на дієздатну бойову народну Армію, яка користувалась підтримкою мирного населення. Не треба забувати, що в УПА воювали вихідці з навколишніх сіл та містечок, які мали великі родинні зв’язки. Тому і продовольче і речове забезпечення проводилось на цілком достатньому рівні. 

Про народну підтримку УПА говорив Сидір Ковпак в телеграмі начальнику штабу партизанського руху Строкачу. Він повідомив, що населення Рівненської області люто ненавидить радянську владу і підтримує бандерівців. На телеграмі Строкач написав «Нє понял старік».

Ми знаємо, що Упівцям доводилось воювати на три фронти. Вони вели бої з німцями, радянськими партизанами та поляками. З архівних документів ми знаємо про звільнення військовим підрозділом УПА під командуванням Перегійняка-Коробки Володимирця 7 лютого 1943 року. Багато написано про трьохденний бій загону УПА з німцями в с.Новий Загорів Локачинського р-ну. Волинської області. За свідченнями Бегми 21 серпня 1943 року 2000 бандерівців повели наступ на Камінь-Каширський, зайняли місто, вбивши 70 німців. Є ще багато архівних свідчень про бої УПА з німцями.

Про те, як воювали Упівці з німцями може свідчити й те, що кулеметник Упівського відділу «Москва» Іван Сокіл зі Старого Чарторийська, мобілізований в червону армію, отримав звання Героя Радянського Союзу за форсування Одера. Ще один наш земляк Іван Килюшик з села Острів Володимирецького р-ну за форсування Західної Двіни також отримав звання Героя Радянського Союзу. Прийшов в відпустку додому і був мобілізований до УПА. Очолював підрайонний відділ «Юнак», був засуджений. Відбував покарання в Колимських таборах. Жив в Іркутській області. Реабілітований не був, тому що був затриманий зі зброєю в руках. А українські закони не передбачають реабілітації тих, хто зі зброєю в руках здобував незалежність України. А в Росії Івана Килюшика шанували і клопотались про його реабілітацію та повернення йому Зірки Героя. На превеликий жаль, Іван Килюшик помер 22 квітня 2011 року невизнаним Україною.

Про відношення до борців за волю України свідчить відношення нашої влади до могил вояків УПА, яких є сотні по лісах нашого краю. Силами патріотів відновлені десятки могил, встановлені хрести, пам’ятники на могилах та пам’ятні знаки. Видано десятки книг які увічнюють імена тих, хто віддав своє життя за Україну. Але, незважаючи на рішення Рівненської обласної ради, Володимирецької районної ради, які зобов’язують органи місцевого самоврядування взяти на облік і доглядати та утримувати ці могили, ніхто цього не робить. 

Особливо показовим в цьому є поховання 25 бійців УПА за колючим дротом під асфальтом біля стіни адмінбудівлі Рафалівського кар’єру в с. Іванчі. Під тиском громадськості адміністрація підприємства встановила на місці поховання сосновий хрест та табличку зі встановленими нами іменами трьох повстанців. Встановили хрест навіть не насипавши могили, а пробивши отвір в асфальті. Але попасти на могилу щоб вшанувати полеглих можна лише з дозволу директора підприємства. Так і продовжують ходити працівники підприємства та їздити автомобілі по кістках героїв.



Ми повинні були б навчитись в поляків, як необхідно вшановувати своїх героїв. Мабуть багато хто бачив в сусідніх Вовчецьку та Костюхнівці поховання польських легіонерів, які загинули в період Першої Світової війни, воюючи в польських легіонах Австро-Угорської армії проти Російської імперії. Завдяки тим жертвам поляки відновили свою державність і вирвались з російського полону, в якому перебували більше ста років. А зовсім поряд в лісі стоїть старенький дубовий хрест з понівеченою ножами небайдужих грибників алюмінієвою табличкою, на якій читається приблизно такий напис: «Тут поховані воїни УПА, які загинули від радянських кавалеристів влітку 1945 року». Тобто, безіменні.

 Хотів би нагадати, що в УПА з метою конспірації і захисту своїх рідних від переслідування владою, використовувались псевдо і Упівці навіть перед смертю не називали своїх справжніх імен. Показовим в цьому є воїн УПА «Гусак» який був поранений 20 серпня 1945 року в бою під Озерцями. Він помер від ран, так і не назвавши свого імені. Відомо лише, що він родом з Великих Цепцевич. Якщо людина схибила або була загроза того, що вона може видати своїх, то з нею поступали так як того вимагали умови ведення підпільної діяльності. «21 жовтня 1945 року Рафалівська лоївка, переодягнута в форму червоноармійців, ввійшла до Рафалівки. Провідник Нечай з трьома бійцями зайшов до шпиталю де лежав ранений боєць «Вовк». «Вовк» відмовився іти з «Нечаєм» запевнивши, що втече після того, як вилікується. Нечай дістав пістолет і застрілив його». Ось з таких скупих повідомлень можна скласти уявлення про боротьбу за українську державу в умовах того часу. Або ще ось такий приклад. «30 вересня 1945 року 11 стрибків с.Городець атакували клуню, в якій перебували «Сухий» та «Мітька». Не змігши взяти клуню, стрибки запросили на допомогу військовий підрозділ з Антонівки. Втративши одного сержанта, військові зі стрибками притягнули зі Сваринь матір «Сухого» і послали її вмовити сина здатись. Коли той відмовився, на його очах вбили матір і підпалили клуню. Під час спроби вирватись з клуні «Сухий» і «Мітька» були вбиті. Помирали зі словами «Слава Україні».

Ще довго продовжувалась боротьба вже розрізнених підрозділів УПА. Вже було відсутнє єдине керівництво. Діяли спецзагони НКДБ в тому числі і так звані парашутні, які видавали себе за десантні групи УПА, закинуті з Заходу. Більшість в цих загонах складали колишні вояки УПА, які вийшли з каяттям і повинні були криваво «відпрацьовувати» право на своє життя та свободу своїх рідних. А люди знали їх як Упівців. Не будемо їх суворо судити за це. 

Розуміючи, що УПА діє за підтримки місцевого населення і подолати її неможливо, більшовики вдалися до виселення українців, які допомагали або могли допомагати повстанцям. Я хочу навести офіційні архівні дані того часу. Це доповідна записка секретаря Рівненського обкому КП(б)У Гапія секретареві КП(б)У Лазарю Кагановичу про виселення сімей націоналістів. Лише 21 жовтня 1947 року було виселено 3829 сімей в яких налічувалось 11563 людей, третину з яких складали діти до 15 років. Невідомо скільки з них доїхало до місць призначення, скільки померло по приїзді. Адже відомо, що виселенців розвантажували в тайзі чи в чистому полі, де вони змушені були боротись за своє життя практично без ніякої допомоги з боку держави. Адже вони були ворогами тодішньої влади. І це лише інформація про одне виселення. А скільки їх було? І скількох українців було виселено з рідної землі заради побудови світлого майбутнього.

Незважаючи на шалений терор, якому піддавалось населення за підтримку УПА, ще довго боролись окремі групи Упівців. Нам відомо про 10 годинний бій відділу УПА в с. Сушки Коростенського району Житомирської області 9 липня 1955 року. А на нашій території ліквідація останньої боївки УПА, яку очолював уродженець с.Підгаття Маневицького р-ну «Рижий» - Линник Степан Андріанович, відбулася 2 жовтня 1955 року біля села Комарове Маневицького р-ну. Останній відомий в Україні бій відбувся 14 квітня 1960 року під Бережанами в Тернопільській області. В тому бою загинули двоє бійців УПА, які були поранені і застрілилися, щоб не здатися живими, а дружина одного з них, також поранена, вистрілила собі в голову з пістолета, але лишилась живою. 

Наші земляки - варашани також брали участь в збройній боротьбі того часу. Відомі імена 12 з них. І наш святий обов’язок на належному рівні вшанувати їх пам'ять. Адже вони воювали за нашу Незалежну Україну. Ще минулого року я звертався на сесії міської ради до тодішнього міського голови та депутатського корпусу з проханням прийняти відповідне рішення, але залишився не почутий. Я думаю, що громадськість міста має спонукати наших обранців встановити пам’ятний Знак примирення, на якому викарбувати імена мешканців тодішнього Вараша, які воювали як в загонах УПА, так і Червоній Армії чи в загонах радянських партизанів. Нам пора шукати те, що нас об’єднує, а не акцентувати увагу на тих історичних подіях, які роз’єднують українців. 


 Степан Жданюк

Всього коментарів: 16
1
Дмитро | 17.10.2013 | 00:42
+ (0) -
Наше місто якось осторонь до подій відповідного масштабу... Цікаво, й показово, що якось наша "Свобода" поволі відходить від традицій шанування цінностей українського націоналізму. Натомість постають давні конкуренти, по зброї, УНА-УНСО... ось посилання про смолоскипний марш в Рівному: http://una-unso.in.ua/rivne/?p=562
2
дам в морду | 18.10.2013 | 00:15
+ (0) -
ваше упа ходило по хатах і вистрілювало людей цілими сім"ями...просто так...без причини
8
sir_the_dragon | 18.10.2013 | 23:05
+ (-1) -
Прийди і дай, я буду чекати, інакше заткни пельку.
3
zagrava | 18.10.2013 | 01:10
+ (0) -
це тобі твій дід НКВДист, коли набухається тормозухи, розказував....А ще розказував,напевно,як він геройствував над беззахисними жінками,дітьми,статечими дідами і бабками.Якби я такого покидька зустрів і зараз-голову відкрутивби. /вид/
4
Референт пропаганди | 18.10.2013 | 16:23
+ (-1) -
Ліс наш батько, темна нічка мати
Кріс і шабля, вся моя сім'я
А чи пан чи пропав двічі не вмирати
Нам поможе божа мати і святий Юра!
5
polishuk | 18.10.2013 | 19:25
+ (0) -
Про те що Жданюк спеціаліст різнобокий відомо всім. Такий же очолює нашу "Свободу".
Але за всім плагіатом, що видає за своє чомусь не описує різниці між УПА і ОУН тим самим старається знівелювати бандитизм останніх.
9
Жданюк | 19.10.2013 | 00:45
+ (0) -
Даю відповідь Полішуку. Різниця між ОУН і УПА така ж як і між Комуністичною партією більшовиків і Червоною Армією. Якщо розумієш різницю то продовжимо спілкування
6
Мертвий | 18.10.2013 | 20:26
+ (0) -
ну ось,знову! ех(
7
дам в морду | 18.10.2013 | 22:12
+ (0) -
Слухай заграво за такі слова получиш в рило-це раз,по друге це розказувала моя бабуля,яка горілки зроду не пила і бачила ті жахіття на власні очі...
Жданюк | 19.10.2013 | 01:23
+ (-1) -
Про те , що під виглядом УПА ходили спецзагони НКДБ давно всім відомо. Ось їм і було вигідно вбивати безневинних людей. Я писав, про ліквідацію останньої боївки УПА під керівництвом "Рижого" біля Комарово Маневицького району.
 А тепер додатково повідомляю, що Рижого вбив пострілом в спину "Борис" -Ступницький Михайло уродженець Степанського району, орієнтовно с. Мидськ,який співпрацював з НКДБ.  В боївці "Рижого"перебував "Моряк" який вийшов з каяттям 01 жовтня 1955 року( за декілька годин до вбивства Рижого). За  інформацією отриманою від колишніх вояків УПА  " Моряк" і "Борис" співпрацювали з НКДБ і ходили з Рижим для того щоб виявляти симпатиків УПА. В нашому місті мешкає Рубаха Ганна Опанасівна ( її сестра Надія померла декілька років назад )які за переховування Моряка  були засуджені і відбували покарання в Сталінських таборах.Я писав про зраду в УПА і про співпрацю багатьох Упівців з НКДБ. Без відкритих архівів істину встановити неможливо. То ж давайте понемо з чистого листа.Заради миру і спокою в Україні маємо сказати: "Ми прощаємо і просимо прощення".
Дмитро | 19.10.2013 | 01:25
+ (1) -
різниця така ж як між ОУН і УПА...
як між НКВС і Червоною Армією...
як між СС і Вермахтом...
а народ завжди отримував своє від усіх, тим паче що коли територія неконтрольована, то пакостити можуть усі - всерівно на кого спишуть потім)
zagrava | 19.10.2013 | 10:18
+ (1) -
Для ДАМ В РИЛО: Це зрозуміло і їжаку,що в тебе і рило ,і морда, і пика ,і хамло...А тобі бабця більше нічого не розповідала? Наприклад, що в нас не було голоду при Польщі,а тільки вдруге прийшли ВИЗВОЛИТЕЛІ і в 47 годод.При поляках хто був господар той жив,при визволителях жолуді гризли, а ставили на посади нащадків алкоголіків і нероб таких як ти.Я ні в якій мірі не хвалю довоєну Польщу,вони такіж окупанти і чужі нам,як і москалі-НКВДисти,а відповідно до окупантів і зайд відповідне ставлення.Та що з тобою говорити! Візьми  у вільний час прочитай В.Шкляра "ЗАЛИШЕНЕЦЬ" а заодно і бабці своїй,якщо жива(дай бог їй здоровя).Бо таке .....як ти, завжди буде п.Носом(показав таємний хід параноїку Петру1)в Батурин.Сотниками Завірюхою і Гамалією в Холодному Яру,і  моряками і борисами в часи УПА.А на цьому слові бувайте...ТОВ.МОРДАХАЙ.
Референт пропаганди | 21.10.2013 | 11:54
+ (-1) -
Що за псевдо "Рижий", хто дозволив? Чому не "Рудий" чи "Черемшина"?
zagrava | 21.10.2013 | 15:12
+ (-1) -
Для ДАМ В МОРДУ.А ще я тобі йолопу порекомедую прочитати(бажано в голос) краще запамятовується!!! роман А.Кокотюхи "ЧЕРВОНИЙ".Це якраз про розповіді твоєї бабки,висновки зробиш сам,якщо ти не інфузорія.......то можливо світогляд поміняється.
дам в морду | 21.10.2013 | 19:16
+ (0) -
Прошу коректності,кожна людина має право на особисту думку або позицію,і ще - війна-це хаос,де люди стають як звірі,не розбираються "хто прав,хто виноват" нищачи і палячи все на своєму шляху...
zagrava | 21.10.2013 | 20:33
+ (-1) -
Від тебе коректністтю прямо несе.Одна чемність,послух,соромязливість.Ну це так відступ.А от по поводу звірів ти 1000% правий.Постійно нас ішли завойовувати звірі на двох ногах,що з Заходу, що зі Сходу....Коли русичі рубали половців і монгол-татар це честь,козаки сікли турків і поляків,це звитяга,а в 20 столітті захист і оборона краю це вже бандитизм,бо бабця розповіла...Так що (зри в корень).
Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту info@34400.net з конкретними зауваженнями і коментарі будуть видалені.
Ім'я *:
Email:
Код *:

ТОЧКА ЗОРУ

Вараш чи Кузнецовськ? (2015)

Всього відповіли: 10238
Як вирішити проблему безпритульних тварин в місті?

Всього відповіли: 7187

Останні новини

 
200

34400.net © 2011-2016

Кузнецовськ - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів