34400.net
Кузнецовськ - Новини без цензури
ГОЛОВНА // Спорт // Кузнецовські «Ольбери» на змаганнях «Доброволець-2016»

Кузнецовські «Ольбери» на змаганнях «Доброволець-2016»

03.03.2016

0

754

27-28 лютого 2016 року у лісах поблизу смт. Цумань Ківерцівського р-ну Волинської області відбулися екстремальні змагання Стежками Героїв «Доброволець-2016», присвячені пам’яті загиблих на Майдані бійців 35 сотні Самооборони «Волинська січ».

 

На змагання зареєструвалися 130 чоловік у складі 40 команд з різних куточків України. Кузнецовська міська дитяча громадська організація «Ольбери» також виставила свою команду у складі:

 

- Олександр Бутеєць;

- Микола Вайсер;

- Максим П’ятенко;

- Сергій Федіна;

- Олег Шинкаренко.

 

Базою змагань була обрана загальноосвітня школа смт. Цумань, у спортзалі якої розташувалися учасники і оргкомітет. Школа справила хороше враження – на коридорах багато стендів і стінгазет, виконаних учнями, усюди чисто й доглянуто, спортзал теплий, вода і електроенергія в наявності (а що ще треба туристові?).

 

Організаторами було прокладено два маршрути: першої (~100 км) і другої (~60 км) категорій складності. На маршрутах були розставлені контрольні пункти (КП) двох видів: основні і технічні. Основні – це природні або рукотворні пам’ятки (альтанка, боброва загата, могила, меморіал, реперний стовпчик тощо). Більшість основних КП були присвячені тим чи іншим подіям, пов’язаних з боротьбою за Україну. Технічні КП – це дерева або інші непам’ятні об’єкти, позначені фарбою, червоно-білими стрічками і папером з номером. На деяких з цих КП, ймовірно, могли бути старі окопи, криївки, укріплення. КП вважався взятим, якщо всі члени команди були сфотографовані біля нього.

 

 

За взяття основного КП нараховувалось три бали, технічного – один бал. Також оргкомітетом було прийнято рішення нараховувати 10 балів за взяття найбільш віддаленого КП на 100-кілометровому маршруті.

 

Наша команда подала заявку на коротший маршрут, оскільки ні в кого з нас, окрім Миколи, не було досвіду участі у подібних змаганнях. Ми отримали карту змагань – заламінований папір формату А4 з кольоровою топографічною картою, на якій були позначені КП, а на звороті – їх фотографії та опис (легенда).

 

О 8:30 ранку суботи, 27 лютого, змагання відкрилися урочистою лінійкою та живим виконанням Державного Гімну. Священник місцевої церкви благословив учасників на стійкість, мужність і прагнення до перемоги. О 9:05 був даний загальний старт. За 24 години команди мали повернутися на місце фінішу. Перемога діставалась тій команді, що набере найбільшу кількість балів, а при їх рівності – та, що повернеться раніше. Стратегічним завданням нашої команди було взяти якомога більше КП у світлий час доби, а решту – по наявності часу і сил.

 

Отже, ми вирушили. З погодою нам неймовірно пощастило – вночі земля промерзла, що дозволило нам не так сильно боятися розкислих доріг і заболочених ділянок, а вдень світило майже весняне сонце, яке додавало сил і наснаги. На кількох перших КП було по 4-5 команд, та чим далі, тим рідше ми зустрічали наших суперників. Поки вистачало сил, ми старались тримати високий темп ходьби. На КП «Альтанка» зробили невеликий привал, присипали спітнілі ноги тальком – це запобігає натиранню мозолів.

 

 

Було помітно, що працівники Цуманського лісгоспу сумлінно ставляться до своїх обов’язків – багато лісових доріг розрівняно, молоді зелені насадження доглянуті, шлагбауми біля автомобільних доріг відремонтовані й пофарбовані. Дорогою нам трапились кілька мисливських будиночків, а також мисливська вежа для полювання на кабанів, яка була одним із КП. Ще два КП були біля старих польських реперних стовпчиків, встановлених для геодезичної прив’язки. Стовпчики зроблені на совість, і навіть через 100 з лишнім років виглядають досить непогано.

 

Слід зауважити, що без GPS-навігатора і хороших карт до нього нам навряд чи вдалося би знайти бодай половину КП. Олександр постарався і зробив топографічні карти місцевості змагань для мого і Миколиного навігаторів, а для себе зробив супутникові карти. Після отримання паперової карти змагань він ретельно переніс усі КП в навігатор, а потім диктував нам з Миколою координати точок, щоб ми перенесли їх у свої пристрої. Проте деякі КП були позначені з відхиленням до 200 метрів, і для прискорення їх пошуку членам команди доводилось розділятися – тут і стали в нагоді портативні рації.

 

Уже в сутінках ми зайшли до села Знамирівка, біля якого був КП на місцевому кладовищі, пам’ятник місцевого повстанця. Втомлені, ми підійшли до однієї з хат набрати води. Господарі запросили нас усередину, пригостили чаєм з домашніми пирогами, а ми залишили їм в якості подяки пакет з цукерками, які ми брали на перехід. Також селяни пропонували підвезти нас підводою до наступного КП, але ми відмовилися, адже це було не за правилами. Неподалік села був іще один КП – невеликий хрест, біля якого добрі люди запалили лампадку – це допомогло нам його знайти.

 

До наступного КП було п’ять кілометрів навпростець і хтозна скільки дорогами, адже деякі лісові стежки позаростали і нам доводилось продиратися через густі чагарники, а вночі при світлі ліхтариків це набагато «веселіше». Не кажучи про те, що після пройденого шляху страшенно боліли ноги, а до фінішу було ще ніяк не менше 20 км.

 

При пошуку у темряві реперного стовпчика справдилась приказка «дурна голова ногам спокою не дає». Доки Олександр, Олег і Микола шукали той клятий стовпчик, ми з Сергієм, знесилені, чекали їх на перехресті. Зоряне небо було чудовим – таке буває лише в горах і взимку! Аж ось ми побачили проблиск ліхтариків з того боку, звідки ми самі прийшли – це ще одна команда нас наздогнала. Двоє хлопців, вийшовши на перехрестя, одразу помітили КП, що знаходилось лише за якихось 30 метрів від нас. Я кричу у рацію: «Є КП! Швидко сюди!».

 

Останній взятий нами КП знаходився неподалік села Берестяне – це великий дерев’яний хрест з пам’ятним написом. Микола дав мені пігулку знеболювального, адже біль у сухожиллях ставав дедалі нестерпнішим, а Олександр забрав мій наплічник. Нам залишалося 17 км до фінішу; радувало лише те, що пролягали ці кілометри асфальтованими дорогами. Повз нас туди-сюди їздили автомобілі організаторів і місцевих жителів, деякі з них пригальмовували і запитували, чи не потрібно нас підвезти, але ми не піддавались на провокації і твердо вирішили дійти до фінішу своїми ногами.

 

Дорогою Олегові стало зле і Олександр з Миколою вели його, взявши під руки. Щоб підняти бойовий дух, дорогою ми співали пісні, травили анекдоти. Нарешті, о 4:28 ми зайшли до спортивної зали Цуманської школи, пройшовши загалом 79 км.

 

Завершились змагання в неділю о 10:00 урочистою лінійкою, щоправда, кількість учасників значно поменшала, адже деяким потрібно було встигнути на поїзд чи автобус. Всім командам були вручені дипломи учасників, командам, що зайняли перші три місця у кожній з категорій, вручені цінні призи і пам’ятні сувеніри.

 

 

Команда «Ольбери» висловлює подяку за допомогу в підготовці до змагань:

 

- Шкабурі Анатолію Андрійовичу, голові комітету з фізичної культури та спорту відділу у справах сім’ї та молоді Кузнецовського міськвиконкому;

 

- Ткачуку Юрію Анатолійовичу, директору ПП «Імбекс».

 

 

 

Максим П’ятенко, старійшина КМДГО «Ольбери»

Всього коментарів: 0
Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту info@34400.net з конкретними зауваженнями і коментарі будуть видалені.
Ім'я *:
Email:
Код *:

ТОЧКА ЗОРУ

Вараш чи Кузнецовськ? (2015)

Всього відповіли: 10377
Як вирішити проблему безпритульних тварин в місті?

Всього відповіли: 7258

Останні новини

 
200

34400.net © 2011-2016

Кузнецовськ - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів