34400.net
Кузнецовськ - Новини без цензури
ГОЛОВНА // На правах реклами // Олександр Мелещук: «Чому, щоб лікуватися в Рафалівці - необхідно їхати за дозволом у Володимирець?!"

Олександр Мелещук: «Чому, щоб лікуватися в Рафалівці - необхідно їхати за дозволом у Володимирець?!"

09.10.2014

0

3286

Олександр Олександрович Мелещук у політиці не новачок. Він добре відомий на Поліссі як господарник, депутат Костопільської районної ради з 2010 року (до цього був депутатом Володимирецької районної ради з 2000 по 2010 роки), який чотири рази обирався до районних рад, член Народної ради, яка була створена взимку 2014 року на підтримку Євромайдану і Революції гідності, успішний директор Млинівського лісгоспу.

 

Сьогодні він є кандидатом у народні депутати по 155 округу (Володимирецький, Дубровицький, Зарічнеський, Рокитнівський райони та місто Кузнецовськ) від Всеукраїнського об’єднання „Батьківщина”. З яким настроєм та якими цілями йде він на вибори, ми й поцікавилися в пана Олександра.

 

 

ШКОЛЯР, СТУДЕНТ, СОЛДАТ, ЛІСНИЧИЙ, ДИРЕКТОР І ДЕПУТАТ…

 

 

- Тож, Олександре Олександровичу, розкажіть, будь ласка, як Вам вдалося пройти трудовий шлях від помічника лісничого до директора лісгоспу і Заслуженого лісівника України?

 

- Народився я в місті Сарни Рівненської області в сім’ї агрономів. У 7 років пішов в перший клас Сарненської СШ № 5, а через рік ми з сім’єю переїхали у Володимирець, де проживали до 1979 року. Навчався у Володимирецькій середній школі з 2-го по 7-й клас, а у 1979 році усією родиною переїхали в Рівне, де у 1982 році закінчив школу № 2. В цьому ж році поступив на навчання до Львівського лісотехнічного інституту на лісогосподарський факультет. В 1984 році після закінчення ІІ курсу був призваний на строкову службу до лав Радянської армії, а через два роки після демобілізації повернувся до навчання на ІІІ курс лісогосподарського факультету ЛЛТІ. В 1989 році успішно здав державні іспити, захистив дипломну роботу та отримав кваліфікацію „Інженера лісового господарства”. З цього часу й пов’язав своє життя з лісом…

 

З квітня 1989 року працював на посаді помічника лісничого Решуцького лісництва Клеванського лісгоспу, з 1995 року по 1997 рік - інженером лісового господарства Клеванського держлісгоспу, з жовтня 2000 року 9 років поспіль пропрацював на посаді директора Володимирецького держлісгоспу, а з травня 2009 року – директором ДП „Костопільське лісове господарвтсо”. З травня 2012 року по теперішній час – на посаді директора ДП „Млинівське лісове господарство”.

 

- Як бачимо, ваша трудова діяльність вже 25 років тісно пов’язана з лісом, природою… Не жалкуєте про обраний шлях? Що підштовхнуло вас зайнятися саме цією справою?

 

- Інакше свого життя я не уявляю. Мої батьки – тато й мама були агрономами. І в Сарнах і в Володимирці вони працювали в сільському господарстві, тож мої дитячі роки теж пройшли на Поліссі, на природі. Навколо мене завжди був ліс, поле, болота…

 

 

Ніколи не забуду, як школярем ходив у фотогурток від Будинку піонерів. Щоб зробити гарні знімки, ми з вчителем ходили немало кілометрів вглиб лісу. Це і влітку і взимку. Розваг як таких не було, знову ж таки каталися на лижах теж в лісі, влітку і восени ходили по гриби і ягоди. Чимало теплих дитячих спогадів в мене пов’язані з відпочинком на озері Воронки. З усіх лісових озер Рівненської області щодо рослинності саме воно є чи не найзагадковішим. Його довжина сягає близько 600 метрів, а площа 21 гектар. Тут, до речі, тут можна зустріти таку рідкісну рослину як молодильник озерний, яка, нажаль, швидко зникає у зв'язку з промисловим або побутовим забрудненням водойм. Часто ми, як і всі місцеві жителі, їздили на Біле озеро. Це був також період будівництва Рівненської АЕС. У жнива ми також працювали на колгоспному зернотоку …

 

Тож у старших класах я вже не мав сумніву, з чим пов’язати своє життя. Вагався лише куди буду поступати – чи в Київську сільськогосподарську академію чи у Львівський лісотехнічний інститут, зрештою за прикладом батька, який вчився в Дублянах (Львівська обл.) обрав Львів. Хоча якби обрав Київ, не пішов би в армію, але тоді були зовсім інші цінності й переконання. Я вважаю, що справжній чоловік обов’язково має мати військову підготовку, щоб у разі потреби захистити свою родину і рідну землю від окупанта.

 

- З чого розпочалася Ваша депутатська діяльність? Коли вперше виграли вибори і були обрані до районної ради?

 

- Зараз таке життя, що де б ти не працював, завжди треба мати тісний зв'язок з громадою, простими людьми, орієнтуватися в кого які проблеми, яким чином їх можна оперативно вирішити. Єдиний шлях це зробити мати право голосу в органах влади, вчасно озвучити ту чи іншу інформацію, бути проміжною ланкою між людьми та владою, тобто безпосередньо впливати на прийняття доленосних рішень району.

 

 

А вперше вирішив балотуватися у 1998 році, працюючи на посаді лісничого в Клеванському лісгоспі. Тоді громада виявила мені довіру і лісничий вперше став депутатом Рівненської районної ради.

 

Ставши депутатом, мені довелося спілкуватися з усіма верствами населення. Тішився, коли саме мої дії як депутата приносили людям користь. Це дуже важливо, адже інакше втрачається будь-який зміст депутатської діяльності. Хоч деякі депутати чваняться лише своїми значками і статусом…

 

Після того, я ще чотири рази поспіль обирався депутатом районних рад. Зокрема, був обраний депутатом Володимирецької, Костопільської районних рад. А під час буремних подій боротьби з режимом Януковича свідомо став членом Народної ради, яка була створена взимку 2014 року на підтримку Євромайдану і Революції гідності. Допомагали нашим Героям на майдані… збирали кошти, транспортували продукти харчування.

 

- Чи велика у Вас родина? Ким працювали Ваші батьки?

 

- Моя родина – це моя дружина Інна, син Олександр, наше маленьке чудо – донечка Олюня.

 

Син за прикладом батька лісником не став (сміється, - авт.), пішов у ногу з часом і нині активно займається комп’ютерними технологіями, їздить переймати досвід у Польщу. Йому це цікаво, у нього своє життя, тож хай займається, ця справа теж важлива. До речі, син має також лісову освіту, як і батько, але не працює в лісі.

 

 

Батько ж мій уродженець міста Сарни, покійний дід та його рідний брат працювали усе на залізниці. Пізніше за станом здоров’я був змушений залишити роботу на паровозі і почав працювати на підсобному господарстві залізниці. Моя мама родом з Житомирської області Новоград-Волинського району, у свій час закінчила Житомирський сільськогосподарський інститут і теж працювала агрономом в одному з колгоспів Сарненського району. Так мої батьки й познайомились.

 

- Розкажіть про Ваші захоплення.

 

- Олюня (дочка, - авт.) підбиває нас на риболовлю. Їздимо в Козлин на ставок. Як це недивно, але у свої не повні 6 рочків вона вже успішно освоїла вудочку і вже не раз витягувала чималих окунців. Тата й маму вже може нагодувати юшкою…

 

Частенько виїжджаємо цілою сім’єю до Решуцького лісу по гриби. Прикметно, що у грибах я розбираюся краще ніж у риболовлі.

 

Раз чи два у сезон виїжджаю з друзями на полювання. Через брак часу робимо це на відкриття і закриття сезону.

 

 

ПРО БУРШТИН, БЕЗГЛУЗДУ МЕДИЧНУ РЕФОРМУ ТА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ ВЛАДИ

 

 

- Якими бачите свої перші кроки як Народного депутата України?

 

- Перш за все, звертатиму увагу на нюанси реформи місцевого самоврядування. Зокрема, децентралізація влади – це добре, але укрупнення сільських рад не завжди це відобразиться позитивно на житті людей. Як показує життя, якщо раніше в тому чи іншому селі була сільська рада або центральна садиба сільськогосподарського підприємства, а її забрали і після укрупнення зробили в іншому населеному пункті, то життя там починає „тухнути”, якість життя селян знижується через відсутність контролю на місцях. Росте безробіття, молодь виїжджає в міста. Виникають й адміністративні проблеми: приміром, якщо а районі було 20 сільських рад, а стало 4, то навіть взяти довідку для людини стає проблематично.

 

 

Інший приклад. Днями мав розмову сільським головою Рафалівки (селище міського типу у Володимирецькому районі). Там є лікарня. Так само є центральна районна лікарня у Володимирці. Вдумайтесь! Для того, щоб хворій людині на лікарняний лист поставити печатку, їй треба їхати з Рафалівки у Володимирець. Такі речі треба ліквідувати. Тобто, реформи – це добре, але у всьому має бути міра і здоровий глузд. Тож перші мої кроки будуть спрямовані на поліпшення якості життя людей на місцях.

 

Окремо хотів би зупинитись на передбаченій законодавством дешевій електроенергії для людей, які проживають у 30–кілометровій зоні Рівненської АЕС. Наразі ж, всупереч задекларованій нормі, про дешеву її вартість вони лише мріють…

 

- На які проблеми всеукраїнського рівня звертатимете увагу в парламенті своїх колег-депутатів?

 

- Як відомо, нам пропонують провести приватизацію стратегічних об’єктів, таких як залізниця, атомні електростанції, пошта. На мою думку, і як показує Європейський досвід, це є негативні явища. Безумовно, продаж цих структур може принести тимчасову ситуативну вигоду, разом з тим в кінцевому рахунку нічого доброго з цього не вийде. В державі має бути монополія на стратегічні об’єкти. Ось, наприклад, електромережі вже приватизували і що ми сьогодні маємо…

 

- А видобуток бурштину…

 

- Я б хотів на цьому зупинитись окремо. На фоні загального безробіття – легалізація й узаконення видобутку бурштину дозволить створити величезний резерв, адже надра належать народу, тобто простим людям. А відтак претендувати на краще життя мають право й ті, хто ніколи видобутком „сонячного каменя” не займався. Тож, саме законодавче врегулювання видобутку та реалізації бурштину для мого округу – чи не найголовніше питання. Висновок такий: узаконення видобутку бурштину – запорука високого рівня життя усіх мешканців краю… вчителів, лікарів, пенсіонерів та інших бюджетників. Тож робитиму все, щоб місцевий бюджет мав суттєві надходження від легалізації видобутку бурштину.

 

- Що думаєте про медичну реформу? Вона себе виправдала?

 

- Вкрай невдалі ініціативи колишньої влади призвели до того, що під виглядом так званої оптимізації в районах почали закривати лікарні. А це ж не лише незручності для хворих людей, а безробіття для висококваліфікованих лікарів.

 

Чому швидка допомога, яка виїжджає на виклики у села, підпорядкована аж обласному центру. На мою думку, вкрай негативним явищем є підпорядкування цих автомобілів не лікарням у Володимирі, Зарічному чи Більській Волі, а прикріплення їх до Рівного. Якщо, наприклад, хтось терміново потребує термінової госпіталізації в селі Ромейки, а команда на виїзд поступає в Рівному, а не з Володимирецької районної лікарні, то це вже дійсно якесь безглуздя.

 

Так само людям незрозумілі переваги первинної медицини. Якщо людина яка працює в Рафалівці, і працює на атомній станції в Кузнецовську раптом захворіла і хоче лікуватися в Рафалівці, то без дозволу Володимирецької лікарні лікуватися вона в Рафалівці не зможе. А потім, коли вже чоловік пролікувався і Рафілівці, закрити лікарняний теж там не можуть… Знову треба їхати у Володимирець. Це ж безумство.

 

- Які у вас міркування відносно пенсійної реформи, яку прийняла впроваджувала минула влада Януковича?

 

- Однозначно її треба відмінити, адже згідно тієї реформ було збільшено віковий поріг виходу на пенсію. В майбутньому необхідно зробити так, щоб якщо людина працюватиме після досягнення пенсійного віку, скажімо до 70 років, то їй однозначно треба збільшувати розмір пенсійного забезпечення. А взагалі це дуже серйозна і окрема тема…

 

- Окресліть, будь ласка, ваші погляди на реформу місцевого самоврядування.

 

- Перш за все, в рамках цієї реформи, дуже актуальним є залишання податків на місцях. Наприклад, якщо зареєстрована в Київській області фірма працює на території Дубровицького, Рокитнівського чи Рокитнівського районів, а податки сплачує в бюджет Києва. А підприємство може ж бути шкідливе, воно коптить, димить, а місцеве населення з того лише має шкоду і ніякої компенсації. В такій ситуації місцевій владі немає ніякого стимулу розвивати на своїй території виробництво чи промисловість, адже крім шкоди для здоров’я місцевого населення тут нічого немає.

 

Бюджет повинен формуватися знизу до верху, а не навпаки. В нас же виходить, що всі зароблені кошти йдуть вище. Хтось там сидить його ділить, а хтось знизу, щось їм возить за те, щоб вони правильно поділили свої ж зароблені кошти. Це ж абсурд.

 

Якось я був у Польщі. Там у невеликому містечку з населенням 3000 тисячі чоловік за рахунок місцевого бюджету утримується школа з плавальним басейном, достойним спортивним центром, гуртожитками. До такого життя необхідно тяжіти й нам. І нічого складного тут немає. Треба лише хотіти це робити і все. Переможемо – закатаємо рукава і візьмемося до роботи, бо зволікати часу вже нема. Іншого шансу в Україні може і не бути.

 

- Розкажіть також про ваші думки відносно розвитку Кузнецовська.

 

- Перш за все, Кузнецо́вськ - це унікальне і своєрідне місто. Своїм корінням воно проросло у давнє минуле, а вершинами інтелекту сягає новітніх технологій ядерної енергетики XXI століття. Це місто-супутник Рівненської атомної електростанції. Відтак, на мою думку, в цьому місті повинен бути особливий порядок.

 

Мені б дуже хотілось, щоб тут були відремонтовані школи, я хочу, щоб тут працювала кінно-спортивна школа, були відремонтовані дороги, й зокрема та, що веде до Білого озера. Особлива увага має бути прикута до функціонуваня басейнів, адже здоров’я нашої молоді – запорука успішного розвитку міста.

 

Найбільш болючими питаннями також є довгобуди – це ЗОШ № 6, це дитяча поліклініка, а також універмаг в центрі міста. Якщо мені вдасться вирішити хоча б ці питання, я вже буду щасливий.

 

- У такому разі дякую за розмову та щиро зичу перемоги!

 

- Без сумніву, Україна переможе!

 

 

Розмовляла Кароліна Чубай

Всього коментарів: 0
Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту info@34400.net з конкретними зауваженнями і коментарі будуть видалені.

ТОЧКА ЗОРУ

Вараш чи Кузнецовськ? (2015)

Всього відповіли: 10301
Як вирішити проблему безпритульних тварин в місті?

Всього відповіли: 7218

Останні новини

 
200

34400.net © 2011-2016

Кузнецовськ - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів