34400.net
Кузнецовськ - Новини без цензури
ГОЛОВНА // Події // Олізарка: джерело протистояння (+відео)

Олізарка: джерело протистояння (+відео)

03.03.2016

1

2333

У народі кажуть, що за воду не можна сваритися. Проте каменем спотикання для жителів кількох сіл стала саме вода із джерела-свердловини, що у селі Олізарка Лозківської сільської ради Володимирецького району. І все через те, що воду тут беруть всі, а довкілля впорядкувати нікому. Правда, тепер ніби зголосилися аж … дві громади. Причиною такого непорозуміння стало ніби-то намагання приватизації даної свердловини. Та все по порядку.

 

 

У 2009 році редакція газети "Володимирецький вісник" проводила розвідку про води району і олізарківську, зокрема. Про воду із Олізарки ходять легенди. Вода із цього джерела-свердловини помагала, за свідченням кузнецовців, від різних хвороб, особливо шлункових, багатьом людям. Через це там щоденно стоять черги за життєдайною силою цілющої води. І вона тут справді непроста. Артезіанська вода цієї рукотворної криниці із далеких віків несе інформаційну (тут помилки немає – саме “інформаційну”) міць льодовикового періоду.

 

За царських часів Олізарка розташовувалася на болоті, і єдиним джерелом питної води тут був колодязь єврея Зейди. Це було ремісниче містечко. Тут жили люди однієї віри, які мали своєю власну синагогу, що стояла на пригірку зліва, якщо їхати із Володимирця на Суховолю. Повіддаль неї – школа, громадська баня. А воду містечко брало із одного-єдиного глибоченного колодязя, колодязя Зейди, що стояв неподалік синагоги.

 

Ми застали всього 60 хат, – розповідав тоді нам житель Олізарки Василь Дементійович Крисюк. – А наші батьки казали, що раніш їх було більше. До війни в містечку були хороші вулиці і вулички, з крамничками і магазинами, ремісничими майстернями та смолярнею. Під час другої світової війни німці всіх жителів Олізарки вивели на Бахову гору і розстріляли. Містечко повністю спалили і розтягли. Нас сюди переселили із хуторів під час післявоєнної колективізації. Там, де зараз ставки, – були непрохідні болота. Якщо якась худобина туди пішла, то вже її не шукали. Жили ми серед води, але хорошої питної води не мали …

 

– Колодязь Зейди згодом обсунувся, де хоч ту воду бери. Ходили на низину до джерел, щось прочищали, та толку було мало, – продовжує Василь Дементійович Крисюк. – Та Бог милував нашу Олізарку. У 1957-1958 роках до нас приїхали зі Львова геологи. Їх було 12 чоловік. По двоє у кожну хату “на постій” їх поставили. Вони тут дуже багато дірок набили – шукали корисні копалини. Бурили на 240 метрів. Така глибина нам ніколи й не снилася. Ми в це не вірили. Але начальник геологорозвідки показував нам зразки ґрунту і толкував, який метраж його залягання, і до якого історичного поясу цей ґрунт відноситься. Казали геологи, що під олізарківським каменем нічого немає, хіба що нафта. Та вона нам і зараз не треба.

 

От коли вже вони мали від’їжджати, то наше село зібралося на раду. Хоч ми й жили тоді небагато, та попросили геологів пробурити нам добру воду. Не пам’ятаю, скільки ми зібрали тих грошей, але з кожної хати по 25 карбованців скинулися, на труби. Вони нам і пробили оцю свердловину. Цілий рік з неї тече вода смачна, одної температури й одного смаку. Та тепер ми вже до неї допхатися не можемо. Буває, жінка декілька разів виходить на дорогу дивитися, чи немає черги із автомашин. Кузнецовці денно і нощно, та й володимирчани, і з усіх сіл, і проїжджі, і підприємці з базару – завжди тут спиняються, а деякі спеціально з Луцька їдуть сюди за водою. Кажуть, до шлунка добра, печія не пече, і на здоров’я краще мінеральної. Набирають нашу воду у великі ємкості, навіть якось пробували розливати у бутлі і продавати. Із тої бригади геологів один у нас лишився, женився, потім побудувався в Рафалівці, звідти до нас по свою воду їздив.

 

Потім ми трохи розбагатіли. Кожен старався сам собі колодязя у дворі викопати, щоб ближче воду носити собі й худобі. Але джерельну воду беремо їсти варити, дітей мити. Жінки миють нею волосся, щоб коси добре росли. Всі засолки і закваски, вся консервація у нас – тільки з тої води.

 

Коли почалася будуватися Рівненська атомна електростанція, то через наше село проклали асфальтову дорогу. Джерело очутилося поруч траси. І люди зараз їдуть та їдуть за водою. Декілька років тому при голові РДА Олександру Бобрику та сільському голові Лозківської сільської ради Валентині Дукач наше джерело обгородили, пофарбували, поставили трубу з нержавіючої сталі, встановили, як у старовину, Лелеку… Жартують, що, мовляв, наш Бусел у вирій не летить, бо тут вода ніколи не замерзає… Але це місце варто пошанувати.

 

 

Ми звернулися до начальника Володимирецького управління водного господарства Павла Буравського прокоментувати потребу благоустрою джерела. Ось його коментар:

 

– Дійсно, та свердловина і територія довкола неї в Олізарці бажає і вимагає серйозного благоустрою. Декілька років тому ми обгородили її, зробили накриття. Лозківська сільська рада направляла своїх людей на прибирання території. Але зараз заїдьте туди… Там і пляшки порожні лежать. І доріжки “просять” доброї руки, бо ліниві громадяни змісили пішохідні підходи до джерела колесами своїх авто – наче так важко пройтися, як усі, пішки...

 

Розуміємо: сьогодні все впирається в кошти. Але культура повинна бути… Люди, що набирають воду, мають більш совісно ставитися до такої природної цінності, як чиста питна вода. У 2008 році спеціалісти лабораторії моніторингу вод та ґрунтів Рівненської гідрогеолого-меліоративної експедиції провели забір води з трьох джерел у нашому районі – у вищеназваній Олізарці, біля мосту в Чудлі (там теж вода не гірша олізарківської) та на Мокрій горі в Полицях. Згідно результатів гідрохімічного аналізу, проби підземної води в Олізарці і в Чудлі є найкращими. Вміст заліза у них становив соті долі. Магній, кальцій, фосфати – в нормі. Мало нітратів. Вода прозора, без запаху. Справді: для нашої зони, це – знахідка.

 

Продовжує розмову місцева жителька, завідуюча клубом села Лозки, депутат сільради Галина Адамівна Москалик:

 

– За цим джерелом доглядали колись господарі сінокосів і городів, які впритул підходили до самої води. Потім хтось “додумався” автомашиною під’їхати до самого джерела. Але люди загородили проїзд. Хочеш водички – пройдися і набери, як всі порядні люди. Щороку за джерелом наглядала наша громада. Учні двох шкіл Лозківської сільської ради щовесни проводять суботники і прибирають довкіл нашого струмка. Проте з часом загорожу біля дороги поломили. Машинами знов заїжджають до самого водозабору. Та якби тільки заїжджали, а то ж викидають тут із своїх авто сміття, порожні пляшки. От і постало серйозно питання благоустрою та чиєїсь відповідальності конкретно за стан даної території.

 

Розповідає сільський голова Лозківської сільської ради Микола Дмитрович Ничипорук:

 

– Питання благоустрою свердловини в Олізарці – давно на часі. Тим паче, воно піднімалося неодноразово й на районному рівні. 10 тисяч гривень спонсорської допомоги виділив на благоустрій меценат Віктор Ничипорович М’ялик на прохання депутата районної ради, жителя Лозок Юрія Володимировича Прокопчука. Із заявою до сесії сільради звернувся священик лозківської православної церкви Святої Параскеви Сербської (УПЦ МК) Віктор Миколайович Беднарський. Він просив сесію виділити 0,15 га землі під спорудження каплички біля джерела в Олізарці. Та пішла інформація, що хтось хоче приватизувати свердловину. На сесію сільради приїхала делегація із сіл Суховолі та Олізарки з претензіями: своє джерело обслуговатимемо самі. Хочу сказати, що іще в 2010 році був підготовлений проект щодо благоустрою водозабору. Та емоції людей взяли своє. Більшістю голосів священику було відмовлено у виділення землі під побудову каплички.

 

Внесли деяку ясність емоційних протестів людей дві депутатки Лозківської сільради, педагог Світлана Петрівна Музика та працівниця дитячого садка Суховолі Марія Іванівна Савчук.

 

– Перед грудневою сесією мені подзвонили виборці і запитали, чи знаю я, що священик із Лозок та два підприємці хочуть приватизувати свердловину в Олізарці, – розповідає депутат Світлана Музика. – Я чесно відповіла, що такою інформацією не володію. Буду на сесії – буду чути… Коли приїхала на сесію, там вже була делегація з Олізарки і Суховолі. Наші виборці виступили категорично проти участі в благоустрої джерела, з ультиматумом «Якщо лозчани там щось побудують, то ми все розкидаємо, а трубу … запаяємо. Хай краще сільрада між трьома селами поділить ставки».

 

Ці ставки стали каменем розбрату між селами, – продовжує депутат сільради Марія Іванівна Савчук. – Треба було для людей оставити хоч одного ставка, біля якого можна було б з дітьми у свято посидіти на березі, відпочити. А так все – одному, іншим – нічого. Лозківському батюшці – землю і капличку, а як наш батюшка з Рафалівки перед тим просив депутатів це ж саме погодити, то йому було відмовлено. Тож наші люди з Суховолі і Олізарки й виступити проти. Ми вирішили власними силами, без замка на воду і без продажу води облаштувати територію довкола свердловини… …

 

Коли знімальна група від’їжджала від водозабору Олізарки, з обох боків дороги коло джерела шикувалися автомашини. Всі з каністрами, бочечками, бутлями займають чергу. І допоки суховільці з лозчанами з’ясовують взаємостосунки і чиє право на воду … з олізарківського джерела, то спритні ділки із 60-літровими пластмасовими бочками вже торгують з бусів цією водою у Кузнецовську. Тож слово за мудрим рішенням, слово за депутатами.

 

Лишень хочеться побажати, щоб за чварами хто джерелу хазяїн не забули про основне: територія коло свердловини таки має бути облагороджена, тим паче меценат В. М’ялик добрий почин на його благоустрій уже зробив. Добрі справи треба помножувати, а не ділити шапку слави і сваритися за воду. Бо ж за її цілющу силу треба дякувати не комусь конкретно, а Матінці-Землі…

 

 
Джерело: polissya.net
Всього коментарів: 1
1
ShenMin | 03.03.2016 | 15:37
+ (0) -
Декілька років тому чув від одного депутата, що була ідея побудувати невеличкий басейн-купіль із дерев'яного бруса біля витоку води та кам'яну доріжку з дороги до кринички. Давайте зробимо це діло.
Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту info@34400.net з конкретними зауваженнями і коментарі будуть видалені.
Ім'я *:
Email:
Код *:

ТОЧКА ЗОРУ

Вараш чи Кузнецовськ? (2015)

Всього відповіли: 10367
Як вирішити проблему безпритульних тварин в місті?

Всього відповіли: 7254

Останні новини

 
200

34400.net © 2011-2016

Кузнецовськ - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів