34400.net
Кузнецовськ - Новини без цензури
ГОЛОВНА // Події // Паски доставили солдатам

Паски доставили солдатам

14.04.2015

2

2085

До чергової поїздки в зону проведення АТО готувались не один день. Виїхали двома автомобілями наступного дня після Вербної неділі. Цього разу, окрім звичного товару, везли багато святкових пасок для солдатів, які передали підприємці Тарасюки з магазину «Любава» та колектив універсаму «Вопак», де директором Оксана Рудичик. А ще везли гілочки свяченої верби. І, звичайно, везли багато березового соку та замороженого молока, яке вже почали возити традиційно. А від учнів Кузнецовської школи №5 та Старорафалівської школи везли багато Пасхальних привітань та витинанок.

 

Двома автомобілями доїхали до Павлограда. А далі роз"їхались кожний в свою сторону. Віктор Дейнека з екіпажем направились в сторону Маріуполя. А ми з Ростиславом Сніжком та Володимиром Козодоєм в сторону Донецька. Дорога була спокійною. На відміну від попередніх разів, військова техніка майже не зустрічалась. На блок-посту за Селідовим нас радо зустріли солдати. Ми спочатку й не зрозуміли, чому така радість. Але потім з"ясувалось, що хлопці зраділи, побачивши рівненські номери на автомобілі. Це були дубровицькі прикордонники з Луцького прикордонного загону. Розговорились. Виявилось, що маємо багато спільних знайомих. Тож передали солдатам багато всього з привезеного. Взяли паски і запевнили, що обов’язково дотримають до Великодня і з"їдять після того, як посвятять в церкві.

 

По телефону домовились про місце зустрічі з земляками Олександрами Мариничем та Ульяновим, які служать в районі Карлівки. Через деякий час вони приїхали на ГАЗ-66. Інші машини, по бездоріжжю, навряд би чи доїхали до місця їх розташування. Окрім всякої всячини передали для них персональні передачі, паски, багато молока, декілька бочок березового соку і гілочку верби. Також передали берці від волонтерів РАЕС.

 

В цей час під"їхав автомобіль, з якого вийшли військові. Впізнав Петра Скибу з Ведмежки Маневицького району. Він на Майдані був сотником 38 сотні Самооборони. Було приємно, що й він мене впізнав. Адже ми з ним неодноразово перетинались в Києві під час тих, вже історичних, подій. Разом з ним з автомобіля вийшла жінка з пістолетом в кобурі, розміщеній на нозі. Представилась Марією. Що це дружина Петра вияснилось пізніше. Сама родом з Хряська. Розповідає, що приїхала до нього в військову частину під Маріуполь з волонтерами ще в листопаді. Та так і лишилась. Зараз служать разом. Говорить, що так менше переживає за Петра, бо вдома місця собі не знаходила.

 

Звернув увагу на те, що вперше, за багаторазового нашого перебування в цих місцях, не чути вибухів снарядів та мін. Як і не чути кулеметних та автоматних пострілів. Про війну нагадують лише вирви та осколки «Градів» на узбіччі дороги. Декілька осколків Ростислав взяв з собою.

 

 

Попрощавшись, вирушили в зворотню дорогу. Ще потрібно було відвідати декілька військових частин. Приємно було бачити, як на блокпостах, які нещодавно проїхали, солдати з задоволенням п"ють молоко з пирогами, які ми їм передали.

 

Щоб не заїжджати в Дзержинськ, зконтактували з місцевимими волонтерами і вже через них передали передачу Віктору Годунку, який там служить. Зник телефонний зв'язок. А нам вкрай необхідно було знайти Володимира Козбура, хірурга нашої СМСЧ, який проходить службу в тих краях, щоб передати передачу від батьків. Поблизу міста на блок-посту зустріли земляків, які назвали приблизні орієнтири можливого розташування необхідної військової частини. Співставивши отриману інформацію з тією, якою ми володіли, знайшли потрібну військову частину. Вартові з готовністю нам допомогли і послали вістового на розшук Володимира. Через деякий той підійшов разом з друзями. Але подивившись на ту кількість ящиків від мами та від нас, пішов домовлятись, щоб нас пропустили на територію військової частини. Там до нас почали підходити інші солдати. Тож машину ми ґрунтовно розвантажили.

 

А далі, вже традиційно, до підрозділу спецпризначенців. Хлопці виїхали за розташування частини, де ми й передали для них все, що було їм потрібно. Найбільшим попитом користувалось молоко та березовий сік. Правда, ще не дуже настояний. Але, мабуть, він і не встигне настоятись. Подякували за пиріжки, які ми привозили попереднього разу. Сказали, що дуже смачні. Тож з приємністю передаю подяку дружині о.Олександра, священика Свято-Покровської церкви. Як в кожному місці, так і тут, передали пасочки та гілочку верби, які хлопці прийняли з великою вдячністю. Розповіли, що засмучені відміною обіцяних відпусток. Говорять про необхідність бути в постійній бойовій готовності через непередбачуваність Путіна. А ще скаржились, як і всі, на погану погоду. Вже тиждень ллє дощ, який перетворює землю на непролазне болото. Хоч це можливо й краще. Бездоріжжя більше заважає наступати, ніж оборонятись. Тож дощ є нашим союзником проти Росії і є гарантом святкування Великодня без війни.

 

А далі знову дорога. До солдатів в Слов"янську. Василь Хвалько передав своєму земляку та товаришу Олександру Апончуку багато корисних речей. Ми також долучились і передали багато продуктів та лопати. Для військової частини, яка має виступати на передову, вони дуже знадобляться. На зворотній дорозі піднялася справжня буря. Страшна злива, вітер досягав такої сили, що дверцята автомобіля доводилось зачиняти вдвох. Тож прийняли рішення заночувати в одному з придорожніх готелів поблизу Полтави. А далі дорога обійшлась без пригод і ми щасливо повернулись додому.

 

 

Ця поїздка відбулася завдяки людям, які допомагають українській армії. Тож від імені солдатів хочу подякувати всім, хто надає допомогу в супермаркетах міста, Віктору Дейнеці та Ростиславу Сніжку за надані автомобілі, Олегу та Любі Тарасюкам і Оксані Рудичик - за передані Великодні паски, Павлу Сніжку з товаришами, О.Дубовцю, О.Савсюку, В.Дубенському, В.Худобі, М.Мельнику, І.Гапонову, М.Герштуну, В.Коломойцю, Старорафалівській ЗОШ та Кузнецовській ЗОШ-5, Щоківській та Собіщицькій церквам ХВЄ, колективу та директору КМКП Р.Саушкіну та усім іншим, яких не знаю, а вони не назвали себе.

 

Окремо хочу подякувати людям, без допомоги яких ми не змогли б доставити зібране: Ольга Жарикова - 2166 грн., Свято-Покровська Церква - 800 грн., Сергій Лишканець - 300 грн., Василь Жданюк - 200 грн., Михайло Федорчук - 100 грн., Людмила Жупанюк - 200 грн., Працівники ТОВ «Старлайф» - 500 грн., Григорій Охрімчук - 40 л ДП. 

 

 

Степан Жданюк

Всього коментарів: 2
1
zarik | 17.04.2015 | 22:17
+ (0) -
Памятаєте як Жданюк і Ко в Рівному на вокзалі в мішках передених з АТО різні нові речі волонтерські витрушував...сьогодні по СТБ був сюжет про передачі з АТО, в правому кутку тєліка було написано "Луганщина"..
2
Цікава | 17.04.2015 | 22:42
+ (0) -
Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту info@34400.net з конкретними зауваженнями і коментарі будуть видалені.
Ім'я *:
Email:
Код *:

ТОЧКА ЗОРУ

Вараш чи Кузнецовськ? (2015)

Всього відповіли: 10257
Як вирішити проблему безпритульних тварин в місті?

Всього відповіли: 7199

Останні новини

 
200

34400.net © 2011-2016

Кузнецовськ - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів