34400.net
Кузнецовськ - Новини без цензури
ГОЛОВНА // Культура // Сьогодні БРАТИ КАПРАНОВИ представлять свій новий роман

Сьогодні БРАТИ КАПРАНОВИ представлять свій новий роман

18.11.2016

0

603

Сьогодні, 18 листопада, відомі письменники БРАТИ КАПРАНОВІ презентуватимуть свій новий роман "Забудь-річка" у нашому місті.

 

Літературні новинки та живе спілкування з письменниками – один із пріоритетів діяльності благодійного фонду Василя Яніцького «Наш край». Ще на початку своєї роботи, у 2010-2011 роках він організував безпрецедентну акцію «Книжка в дарунок», коли в 90 шкіл краю, включаючи найвіддаленіші села, завітали найвідоміші дитячі письменники, а дитячі бібліотеки поповнило більше 3 тисяч цікавих новинок. І з того часу практично щороку дитячі бібліотеки отримують цікаві й різноманітні книжки в дарунок. Але не лише діти цікавляться літературою, особливо історичною. Це яскраво демонструє всеукраїнський тур-презентація нового роману відомих письменників і видавців братів Капранових «Забудь-річка». 16-18 листопада на запрошення Василя Яніцького вони завітали і на Рівненщину. У середу уже відбулися цікаві зустрічі із читачами в Рокитному та Сарнах, у четвер на письменників чекала Дубровиця та Березне, а в п’ятницю – Зарічне, Володимирець і Вараш. Наталка Позняк-Хоменко скористалася нагодою і запитала у братів Капранових про перші враження від Полісся.

 

 

- Ви вже були у наших краях?

 

- Тут ні, хоча Рівненщину загалом ми дуже любимо. Тут наші друзі – і художник та музикант Юра Журавель, і Острозька академія, але ці північні краї це для нас сьогодні географічне відкриття.

 

- І як враження?

 

- Враження прекрасні. Чудовий край і ми починаємо в нього закохуватися. Тут багато цікавих людей, справжньої культурної еліти, які цікавляться книжками, цікавляться письменникам. Якщо Рокитне у якому 7 тисяч жителів, дає нам кращі показники ніж Стрий чи Трускавець, у яких населення на порядок більше, то це про щось говорить.

 

- А про що вас запитували?

 

- Питань було багато: від традиційних – як вам пишеться удвох, чи разом ви живете, чи правда, що у вас дружини також близнючки, до більш глибоких. Відчувалося, що тут люди дуже переживають за екологію, за ліси, які сохнуть, переймаються через безконтрольний видобуток бурштину. А головне – ми відчули, що тут добре розуміють, що держава державою, але якщо ми самі не збудуємо цієї держави, то за нас цього ніхто не зробить.

 

- Розкажіть трошки про свій новий роман, про «Забудь-річку». Чому така назва?

 

- Забудь-річка – це із нашої дохристиянської міфології. В уяві наших предків ця річка розділяла два світи: наш і потойбіччя. Коли наші предки помирали, їхні душі перелітали через забудь-річку в той світ і забувала все, що було тут. Цей образ у нас виник, коли ми усвідомили, як мало наші люди знають про своє коріння, і зрозуміли, чому вони так мало знають. У ХХ столітті ціле покоління радянських людей мусило пережити таку собі «штучну амнезію», бо цілі родини опинялися по різні боки барикад, і доводилося знищувати документи, фотокартки, а будь-яку інформацію батьки ретельно приховували від дітей. Інакше – загрожувало ув’язнення. І ми раптом зрозуміли, що на відміну від наших предків, у котрих ця річка розділяла світи, у нас вона розділяє покоління в кожній родині. Це, мабуть, найбільш успішне будівництво соціалізму, тому що всі її копали разом, хоч і кожен у собі: спалюючи фотографії, приховуючи інформацію, викидаючи документи.

 

- Ваша книга заснована на реальних подіях чи це – художній вимисел?

 

- У кожному творі є частина правди, а частина – вимислу. У нашому романі діють три герої з однаковим іменем – Степан Шагута. Усі троє – молоді, усі – по різний бік барикад, але за іронією долі комсомолець потрапляє до дивізії «Галичина», син офіцера УНР – до Червоній армії, а польський жовнір – в УПА. Появою цього роману ми завдячуємо двом нашим дідам. Один із них воював у Червоній армії, був кулеметником, нагороджений Орденом Червоної Зірки, медаллю за відвагу, тобто зразковий радянський дід. А другий – вісім років таборів, 58 стаття – зразковий український дід, що називається. Тобто один дід у нас неформатний. У радянські часи ним був той, що ворог народу. Він так себе і назвав. А зараз неформатним є той, що «червоноармієць».

 

Ми поставили собі задачу розібратися з Другою світовою і з цими дідами. Вирішили зробити так: взяти одну людину і провести її трьома біографіями, щоб вона прослужила в Червоній армії, в німецькій і щоб у партизанах українських теж побула. А потім подивитися, як кожен із варіантів виглядатиме вже в наших з вами очах. Щоб зробити таку книжку, треба бути просто фантастом. Ми ніколи не були фантастами і, тим більше, ми поставили собі задачу: написати реалістичну книжку, тому що тема вимагає точності. І ми довго думали, як провести одну людину через три війська, які воювали на протилежних сторонах. Спосіб нам подарував ветеран війни – уже покійний Петро Галицький, який проживав у Петрівцях під Києвом. Він нам колись розповів реальну історію про те, як у 1941 році віддав свої документи єврейському хлопцю із Одеси, аби той міг врятуватися від німців. Таким чином, в України фактично однієї миті з’явилося два Петра Галицьких.

 

- А любовна історія у вашому романі є?

 

- Звичайно! Ми ж знаємо, що наші найвдячніші читачі – це жінки, а для жінок можна писати тільки на дві теми – про кохання або про любов (сміються). Це, безперечно, перебільшення. Але щось в цьому таки є. Тому у нас теж усе починається з любові. Головна героїня роману – молода жінка до 30-ти років. Вона закінчила в Києві юридичний факультет, народила дитину, яку виховує без чоловіка, сама. І от вона бореться за дитину, за себе. На особисте життя, звісно, плюнула, бо немає коли, та й не до того їй. І тут, як у хороших жіночих романах, трапляється диво: вона їде машиною, пробиває колесо, не може сама дати цьому ради, при цьому зупиняється Volkswagen, з якого виходить ВІН. Трохи старший за неї. Моряк. Неодружений. І от у них спалахують почуття. І тут вона дізнається, що ім’я коханого Степан Шагута. А вона знає, що саме під цим іменем її діда заарештувало НКВД, після чого він десь пропав на війні. Виявилося, що батько героя (теж Степан Шагута), вийшовши з табору, залишився в Сибіру. І от герої починають шукати правду про своїх пращурів. Але далі ми розповідати не будемо, бо буде не цікаво. Хай люди самі куплять книжку і прочитають.

 

- Крім «Забудь-річки» ви привезли й інші свої книги?

 

- Так, у нас іще є збірка «Я like Україну!», роман «Щоденник моєї секретарки», роман-збірник «Кобзар 2000». Ну і «Мальована історія Незалежності України» користується незмінною популярністю. Враховуючи те, що скоро Новий рік, а книжка досі лишається найкращим подарунком, все це знаходить свого покупця.

 

- Ну і ще одне питання. Ви приїхали сюди на запрошення Благодійного фонду Василя Яніцького «Наш край». Як часто вас запрошують на зустріч депутати чи інші впливові особи?

 

- Якщо чесно,то це вперше нас у цьому турі підтримує людина державного рівня. І це приємно, що є місцеві поліщуки, які розуміють, що таке державна політика. Бо державна політика, якщо вона не ведеться в бібліотеках і школах, то вона ведеться в окопах і бліндажах. І дай Боже, щоб таких людей було більше.

 

 

Організатором зустрічей виступило луцьке мистецьке об’єднання «СтендаЛь», яке уже три роки поспіль організовує літературні заходи в Луцьку. «Двічі ми працювали з Братами Капрановими, і вони запропонували нам займатися туром всією Україною. Це був виклик для нас і для них. Я б назвала цей тур «творчим божевільним експериментом»: брати Капранови виступають не лише в обласних, але й районних центрах. Вони виступали на Одещині, Миколаївщині, Тернопільщині, Волині, Львівщині, Запорізькій області, тепер – Рівненщина. І я вдячна Василю Петровичу, який допоміг організувати цю зустріч письменників із нашими земляками», - говорить організатор туру Ельвіра Яцута. До речі, сама вона родом із Дубровиці і давно мріяла познайомити земляків із творчістю відомих письменників.

 

Сам голова БФ «Наш край», народний депутат Василь Яніцький не виключає, що це буде не остання подібна зустріч. «Такі поїздки-презентації, які організовують брати Капранови – те, чого не вистачає нашому суспільству. Нам не вистачає розмов про свою історію і культурну ідентичність, не вистачає дискусій, щоб зрозуміти, хто ми і що ми, не вистачає активної позиції. Брати Капранови заставляють замислитися над багатьма речами. До речі, самі вони родом із Очакова, з півдня України, що іще раз доводить, що поділ нас на східняків і западенців – штучний. Цей поділ швидше існує на рівні тих, хто вважає, що тільки держава їм зобов’язана, і тих, хто шукає, що він сам може зробити для себе і для інших. Як казав американський президент Джон Кеннеді, «не питай, що держава може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для держави», - переконаний він.

 

Усіх бажаючих мешканців міста чекають у п’ятницю, 18 листопада, на зустрічі із відомими письменниками і видавцями братами Капрановими:

 

17:00 Міська публічна бібліотека (м-н Будівельників, 25).

Всього коментарів: 0
Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту info@34400.net з конкретними зауваженнями і коментарі будуть видалені.
Ім'я *:
Email:
Код *:

ТОЧКА ЗОРУ

Вараш чи Кузнецовськ? (2015)

Всього відповіли: 10323
Як вирішити проблему безпритульних тварин в місті?

Всього відповіли: 7228

Останні новини

 
200

34400.net © 2011-2016

Кузнецовськ - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів