34400.net
Кузнецовськ - Новини без цензури
ГОЛОВНА // На правах реклами // Віталій Сухович: "Досить гасел, давайте врешті працювати!"

Віталій Сухович: "Досить гасел, давайте врешті працювати!"

07.10.2014

3

3041

Віталій Миколайович Сухович - кандидат у народні депутати (155 виборчий округ).

 

 

- Віталію Миколайовичу, прізвище Сухович – нетипове для Дубровиччини. Звідки Ваші корені?

 

- Мій покійний батько Микола Гнатович – виходець з Хмельниччини. Там, в селі Зайчики, пройшли його дитинство та юність. Навчаючись в Крем’янці, познайомився з моєю мамою Вірою Йосипівною й приїхав за розподілом на її рідну Рівненщину.

 

Мама ж моя народилася в селі Борове Рокитнівського району. Трудовий шлях розпочинала лісокультурницею. Згодом вже здобула спеціальну освіту. Тому найтепліші спогади дитинства у мене пов’язані з бабусиним селом – як єдиним місцем, де на свята гуртом збиралася велика родина. Адже батьки, що обоє працювали в лісівничій галузі, були по вуха в виробничих клопотах, практично ми з сестрою росли самостійними. Попри брак опіки, проте постійно відчував батьківську увагу та приклад. Досі рівняюся на його авторитет – в колективах, де працював мій батько директором лісгоспів, і в Рафалівці, і в Клесові, по сьогодні згадують про нього теплим словом. Любив батько повторювати: «Суховичі легких шляхів не шукають, але з вірної дороги не хиблять». Не раз саме ця його життєва аксіома допомагала й мені приймати правильне рішення в хвилину вагання.

 

Сам я народився у Сарнах, після закінчення Рівненського університету водного господарства та природокористування, повернувся на роботу в рідне місто, продовживши династію лісівників спочатку в Сарненському лісництві, а згодом – лісгоспі. Працював на різних посадах, від бухгалтера до начальника відділу збуту. П’ять років тому доля закинула до Висоцька. Оскільки місцевому лісгоспу втрачати вже було нічого, мені, як молодому спеціалісту, дозволили тут поекспериментувати. Колектив підприємства мене підтримав, тож теперішній успіх лісгоспу – наша спільна перемога.

 

- За п’ять років Вам вдалося буквально підняти з колін та вивести в лідери чимале лісове господарство, що могло бути взагалі розформоване. В чому секрет успіху Віталія Суховича?

 

- Він дуже простий – ми разом з людьми робили спільну справу. Я вчився у них, вони – у мене. Не дивилися на службові амбіції. Треба було, всі закочували рукава… Що спонукало Вас балотуватися до Верховної Ради України у такий непростий час? Чесно кажучи, довго вагався та роздумував. А остаточний вибір зробив, коли зрозумів, що влада знову готує суспільство до важкого життя, втовкмачуючи в голови людей переконання, що втрати внаслідок військових дій, руйнування на сході країни вимагатимуть незнаних досі фінансових витрат. А хіба це не так? Та наче б так, але не зовсім. Адже навіть простими арифметичними діями додавання та віднімання можна переконатися, що війна не забрала стільки фінансів, як викрали державні очільники різних рівнів.

 

Але війна позбавила нас набагато більшого, аніж матеріальні блага – вона забрала життя кращих синів і дочок України. А вихід із довготривалої української кризи дуже простий. Треба поставити заслін злодійству та шахрайству, то й в країні все налагодиться. Не доведеться тоді прорахунки державного менеджменту прокривати з людських кишень, підвищуючи вартість комунальних послуг для населення чи вводячи нові податки. Зрозуміло, що це не до снаги теперішньому парламенту. Але, вдумайтеся в цифри, 330 теперішніх народних депутатів знову рвуться до державної годівниці, то для чого ж була тоді нам Революція Гідності? Невже за такі «перетворення» та «нові обличчя влади» гинули сотні на майданах й тисячі гинуть зараз на сході? У владу повинна прийти нова, молода кров, не вражена бацилами корупції. Тож і подумав, що в таких екстремальних умовах не маю права стояти осторонь.

 

- Чиї інтереси Ви збираєтеся відстоювати у парламенті?

 

- Людини праці. Мені дуже болить наше вкраїнське село. Часто задумуюсь над тим, чому стосовно нього влада грається словами, а пальцем об палець, як мовиться, не вдарить, аби зробити для села хоча б найпростіше. Ніякого сприяння не то що для виробництва, а й щодо збуту продукції. Нічого не робиться, аби сільськогосподарське виробництво стало рентабельним, а от для збагачення ділків на селянській праці відкрито «зелену вулицю». А що маємо з будівництвом доріг? Не встигли ще «вкатати» останні кілометри магістралі, а перші - вже потребують капітального ремонту. А все тому, що контроль за спорудженням доріг ведеться у мільйонах освоєних коштів, а не в обліку якості збудованих кілометрів конкретних ділянок. Бо сама система державного управління у нас прогнила, як ті злиденні горьовані українські дороги.

 

Коли заходить мова про збільшення, хоча б трішечки, зарплатні, пенсії вчителям, то держава висуває вбивчі аргументи: криза, коштів не вистачає. Але чомусь на облаштування зон відпочинку, розкішних віл високопосадовців, золоті батони та унітази в державній казні гроші завжди є… І так буде, доки в депутатах далі залишатимуться теперішні торбохвати.

 

- Плюси Вашої передвиборної програми…

 

- Якщо буду обраний народним депутатом України, то найперше ініціюватиму законодавство, яке б забезпечило кредо: як живе народ – так мають жити й керівники всіх рівнів та депутати. А ще відстоюватиму підхід, який стимулюватиме розвиток вітчизняного виробництва за такою схемою: Президент і міністри повинні їздити на службових автомобілях, які виробляються в Україні, носити одяг українських виробників. Це справедливо й стимулююче: як дбаєш – те й маєш.

 

З житловими проблемами також потрібно щось робити, адже є люди, котрі мешкають на кількох квадратних метрах, а поруч такі, що мають у власності три й більше квартир. Тож ініціюватиму законодавство, яке сприяло б створенню фондів будівництва пільгового житла за рахунок податків від «житлових» багатіїв.

 

- Як Ви думаєте, хто саме Ваш виборець?

 

- Той, хто стомився від того стану речей в державі, що ми мали досі. Зарплата… давайте вдумаємося в значення цього слова. А воно означає – зароблена працею платня. Бачите, як все просто. Але не в Україні. Бо тут варто комусь застрибнути в крісло керівника району, області, а тим паче, міністерське, депутатське, як уже гроші посунули до кишені. Ще людина геть не міністр за своїми знаннями, ще нічого не зробила корисного, тобто, нічого й не заробила, а вже отримує платню. Виходить – дармову. Або ж окремі депутати, що не взяли участі в жодному засіданні Верховної Ради, систематично на роботі отримують і оклад, і надбавки, і преміальні, і путівки, і ще багато чого. Чи ж не пора запровадити диференційовану оплату і у Верховній Раді, і у Кабінеті Міністрів? Доки ми так бездарно розбазарюватимемо зароблену народом копійку, що йде у бюджет? Коли навчимося по-справжньому цінувати людську працю й кожному даватимемо по заслугах?

 

- Ви ніколи не були публічною людиною. Успішне саме завдяки особисто Вашим якостям лісове господарство та колектив, який стоїть за Вас горою, не шкода міняти на політику?

 

- Наслідуючи батьківську науку, не шукаю легких проторених шляхів. Лісгосп уже твердо стоїть на ногах, я залишаю господарство на коло однодумців, котрим до снаги продовжити розпочату нами справу. Усвідомлюю, що комунізм в окремо взятому колективі побудувати не можливо. Тож заради подальшого майбутнього свого лісгоспу, кожного з земляків, я йду в народні депутати. Бо, бачу, треба відроджувати не якусь окрему територію, а всю Україну. Не раз переконувався, що всяка нова справа дається мені легко. Вмію будувати стосунки, відстоювати власну точку зору. Але не впертий. Заради своєї країни завжди поступаюся власними інтересами, що для багатьох теперішніх нардепів взагалі неприпустиме. Всі ці роки Ви були на Дубровиччині не лише успішним господарником, але й щедрим меценатом…

 

- У разі Вашого обрання до парламенту ми втратимо чи надбаєм?

 

- Можу однозначно завірити – округ тільки надбає. Зауважу таке: безперечно приємно допомагати людям, розподіляючи потребуючим якусь дещицю, але уявіть, наскільки важко людині наважитися попросити про допомогу. Тож основне своє призначення вбачаю в тому, аби створити в Україні такі умови, щоб поміж нас було якомога менше прохачів й якомога більше готових допомагати.

 

Держава повинна стимулювати ринок праці, створювати простір чесної конкуренції для працюючих, а не перетворювати своїх громадян на безправних прохачів. Людині треба дати можливість заробити, а не відбуватися подачками. Спостерігаючи за попередніми виборчими кампаніями, збагнув: багатьом кандидатам у народні депутати дуже легко щось пообіцяти людям, бо вони навіть не збиралися виконувати те, про що говорили. І робили вони це, як з’ясувалося згодом, лише з однією метою – щоб набрати побільше голосів. А народ чомусь вірить лукавим людям.

 

Звісно, що і в нинішній кампанії знову щебетатимуть лицеміри. І на їхньому фоні, боюся, виглядатиму дуже скромно. Адже звик обіцяти лише те, що зможу реально зробити. Тож порожніми обіцянками виборця тішити не збираюся. Сподіваюся на одне: попередній досвід таки чомусь уже навчив наших людей, й вони зможуть розрізнити зерно від полови. Добре знаю проблеми жителів села та малих міст. Тож, якщо буду обраний до парламенту, працюватиму там не наосліп, спілкуючись з виборцями через помічників-референтів, а працюватиму над конкретними справами, які мені доручать земляки. Від вас особисто почую, що нині болить найбільше.

 

Обіцяю, що даремно штанів у Верховній Раді не протиратиму, робитиму те, що найбільше потрібно нашим людям. А для цього у мене є все: і відповідні знання, і енергія, і немалий досвід. Наші народні депутати на сесіях багато часу витрачають на з’ясовування стосунків, доходячи до кулачних боїв. А поки поб’ються, то й державотворенням займатися ніколи. Взагалі не збагну, як можна дорослій людині, котра сповна розуму, взяти та й ударити колегу за що б там не було. Вважаю, що мають бути якісь правові рамки, що унеможливлювали б таку поведінку народних обранців, принаймні вдарили по їхній кишені. Те ж стосується й перебіжчиків, тих, що торгує своїм голосом й т.д. Справедливо кажуть: «Один у полі не воїн».

 

- Якщо Ви станете народним депутатом України, то яку політичну силу підтримаєте у парламенті?

 

-Ту, яка забезпечить український прорив. Скажу більше: важливо не лише правильно форматувати одну провладну площину, необхідно вибудувати нерозривну вертикаль, коли депутат напряму зв’язаний зі своїм виборчим округом, підзвітний та підконтрольний йому. Коли він може впливати на ситуацію у владі на місцях, співпрацювати з нею й навіть, при потребі, формувати її. Біда української політики в тому, що ми хочемо догодити всім, намагаючись поєднати часом неможливе. Нам вже досить гасел, давайте врешті перейдемо до дій.

 

 

Спілкувалась Людмила Родіна.

Всього коментарів: 3
1
Андрей | 08.10.2014 | 09:35
+ (0) -
Тож пише голова лісгоспу Висоцька. В селі і відївся що тут такого. Майже всі хто не алкаш і лодарь мають здоровий дух в здоровому тілі))
2
AndyEn | 08.10.2014 | 12:28
+ (1) -
Одразу видно що людина "працьовита".....жесть
3
ЖИТЕЛЬ | 08.10.2014 | 17:02
+ (0) -
Видалено за порушення...
Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту info@34400.net з конкретними зауваженнями і коментарі будуть видалені.
Ім'я *:
Email:
Код *:

ТОЧКА ЗОРУ

Вараш чи Кузнецовськ? (2015)

Всього відповіли: 10370
Як вирішити проблему безпритульних тварин в місті?

Всього відповіли: 7257

Останні новини

 
200

34400.net © 2011-2016

Кузнецовськ - новини без цензури

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "34400.net".

Адміністрація 34400.net не несе відповідальності за зміст коментарів