Галина Петрушко, наша землячка, займається плаванням ось вже 15 років.

За цей час взято багато висот: Галина виконала розряд кандидата в майстри спорту, а згодом і майстра спорту; займала призові місця на чемпіонатах України, ввійшла в збірну області і запасний склад збірної України; у 2009 році приймала участь у чемпіонаті Європи серед поліцейських...

Життєвий принцип: ставитися до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе

- Народилась та виросла у місті Кузнецовськ, навчалась у ЗОШ №1 та закінчила навчання у 2007 році. Потім вступила на факультет підготовки експертів-криміналістів до Київського національного університету внутрішніх справ, який закінчила з відзнакою у цьому році.

- У дитинстві в мене було незначне викривлення хребта, тому нам порадили спробувати відвідати басейн, з того часу, а саме з 6 років я почала плавати. З часом заняття переросли в звичку і ось 15 років спортивної кар’єри. Батьки ніколи не змушували мене відвідувати басейн, це було лише моє волевиявлення. 

- Плавання є найменш травматичним видом спорту, дозволяє розвинути майже всі групи м’язів, розвиває дихальну систему, зміцнює імунітет. Тим більше у нашому місті є чудова можливість займатись цим видом спорту.

- Перші мої змагання всеукраїнського рівня були, коли мені виповнилось 10 років, для мене то був шок - 300 учасників, 50-метровий басейн (у той час коли наш басейн в 2 рази менший у довжину і в разів 15 в ширину), охоплювало просто величезне переживання, тоді я не зайняла ніякого призового місця, але спробувала свої сили. З часом страх пропав, а результати почали рости, і от вже через 4 роки я виконала розряд кандидата в майстри спорту, а через півроку і майстра спорту. Почала займати призові місця на чемпіонатах України, ввійшла в збірну області і запасний склад збірної України, хоч за це платили смішні кошти, але було приємно в 15 років мати свій маленький прибуток. У 2009 році я приймала участь у чемпіонаті Європи серед поліцейських, саме ці змагання найбільш і запам’ятались, тоді ми зайняли командне 2-ге місце, а в особистому заліку я посіла на дистанції 100 метрів брасом 3 місце, а на дистанції 50 метрів тим же стилем – 2 місце. 

Ритуалів ніколи ніяких не було, саме головне то не піддаватися великому хвилюванню.

- Першим інструктором була Павлік Олена Рудольфівна, потім Усаченко Валентина Іванівна, згодом Багрій Юрій Іванович, і останні 6 років я тренувалась у старшого тренера викладача відділення плавання Савчука Олександра Анатолійовича. Кажуть що 50% успіху залежить від тренера, я з цим згідна, саме Савчук О.А. вмів підбадьорити у той час коли не було впевненості у власних силах, і є не лише наставником, а й хорошим другом, за що я йому дуже вдячна. 

- Останні 2 роки я вже не займаюсь професійно, а тому виступаю лише на змаганнях серед працівників АЕС і серед працівників міліції. Можливо наступні будуть аж весною.

- Коли ти зрозуміла, що вже досягла певних висот у спорті? 

- Ніколи не було такого поняття як «кумир», так, є люди яких поважаю за спортивні досягнення, але ні на кого не рівнялась.

Спорт дає можливість досягати поставлених цілей та всебічно розвиватись.

- Мабуть, як і кожній жінці, мені хочеться мати повноцінну забезпечену сім'ю, я думаю цього буде достатньо для щастя.

- Що ти робиш у вільний час, коли не зайнята тренуваннями? Окрім тренувань на що-небудь ще час залишається? Є якесь хобі, захоплення?

- Коли вчилась у школі та інституті вільного часу, звичайно, бракувало, але намагалась встигати всюди, і вчитись, і проводити час з друзями. Щодо захоплень, то при наявності матеріальних ресурсів це є шопінг =)

- Антидепресантом для мене завжди була і є сім'я, друзі і вищезгадані захоплення.

- Слава Богу, жодного разу.

- Подобається грати у волейбол, колись ще хотіла спробувати триборство (легка атлетика, плавання і стрільба).

- Вірити у власні сили, не жаліти себе, йти до поставлених цілей і все задумане збудеться!

Звичайно, є. Це батьки, чоловік та інші друзі, які мене підтримують і яким я вдячна.

- Дуже люблю подорожувати, але за кордоном була лише раз, коли приймала участь в чемпіонаті Європи в Іспанії, у місті Авіла. Це місто за чисельністю населення як наше, але там така спортивна база, що навіть нашим великим містам до них ще далеко, та й взагалі рівень життя у них вищий ніж у нас, залишається позаздрити і помріяти, що колись ми досягнемо того ж.

- Розкажи, будь ласка, про один день з життя Галини Петрушко.

- Якщо брати шкільні роки то він був таким:

05:30 підйом 

Можливо, комусь такий режим дня здасться нецікавим та одноманітним, але, повірте, воно того варте. 

- Перемоги на змаганнях надихають найбільше, після них з'являється ще більше бажання і стимул до тренувань.

- Втрати близьких людей.

- Хочу присвятити себе сім'ї та роботі.

- В першу чергу бажаю міцного здоров'я, благополуччя та хорошого настрою!