Вадим Киричук  - капітан команди КВН РАЕС "ПЕРЛИ з ПОЛІССЯ", екс-капітан команд «Шухерята» та «Чіп і Дейл», незмінний ведучий всіх свят, які влаштовує для жителів Кузнецовська Палац Культури РАЕС, актор театрального колективу "Ердека" та драматичного колективу під керівництвом Богдана Назарука (Палац Культури), лауреат Всеукраїнських, регіональних та міських фестивалів гумору та народної творчості, чемпіон Рівненської ліги КВН. 

Вадим Киричук про себе:

Вік: 21 рік

Знак зодіаку: Овен

Освіта: в 2005 році «за вимушених обставин» залишив ЗОШ №1 і подався шукати щастя в ПТУ ВП РАЕС. Після закінчення цього закладу в 2008 вступив до Рівненського гуманітарного університету на спеціальність «Організатор культурно-дозвіллєвої діяльності», де і навчаюсь понині.

Любить: гарно проводити час з друзями, красивих і веселих дівчат. Виходити на сцену і чути схвальні вигуки та оплески на свою адресу. Це найбільший заряд позитиву!!!

Не любить: сидіти без діла, потрібно завжди бути в русі! А ще не люблю довгоногих молодих пафосних «блондинок» за кермом дорогих авто, які всього в житті добились самі.

Улюблена страва: за свій недовгий вік куштував чимало всього, страви різних народів та націй. Але краще української кухні ніщо не може бути кращим!!! А без сала з цибулею та борщу з пампушками, напевне, взагалі не вижив би)))

Найголовніше: бути потрібним, нести людям прекрасне. Ніколи не забувати про близьких тобі людей і намагатись радувати їх щодня!!!

Життєвий принцип: живи так, щоб потім було про що розказати! А ліпше, щоб розповідав не ТИ, а ПРО тебе. Самому якось не дуже цікаво себе хвалити)))) 

- Вадиме, дякуємо за згоду трішки розповісти про своє життя. Отож, перше запитання: в якому віці вперше проявились акторські здібності? 

- Все розпочалося ще в школі, коли збиралася міська команда КВН. Від кожної школи потрібно було відібрати декілька дітей і я одразу ж був у перших рядах «добровольців»))) (завжди мріяв грати в КВН). 

І закрутилось!)) Репетиції, виступи, постійні збори, велика кількість нових знайомств, виїзди за межі міста та області. Уже на другу гру тодішньої команди КВН «Шухерята» я виходив на сцену як капітан))

А від КВНу вже йде чимало гілочок в різних напрямках: вокально-хореографічні постановки в Будинку дитячої та юнацької творчості, драматичний колектив, нові спектаклі, також розпочав свій шлях як ведучий концертів та розважальних програм.

До речі, хотів подякувати двом талановитим керівникам БДЮТу, без яких я б, можливо, так і не став на творчий шлях, людям, котрі «ліпили» з мене мистецьку особистість: це Світлана Володимирівна Романчук та Світлана Захарівна Сімашко. Спасибі їм за все!

- Як ти потрапив у театральний колектив "Ердека"?

- Одного разу (після чергового виступу в Палаці культури) просто зателефонувала керівник цього колективу Віра Павлівна Цицата і запропонувала спробувати себе в її новому спектаклі. Це було близько 5-ти років тому. З того часу ми працюємо дуже плідно і щороку радуємо свого глядача новими постановками.

- А чи часто у житті, а не на сцені, доводиться одягати маски і грати ролі?

- Іноді буває. Звісно ж, як і у всіх людей. Але я думаю, що цінувати в людях потрібно в першу чергу щирість, тому намагаюсь бути відкритим))

- Тобі імпонує вислів Вільяма Шекспіра: "Весь світ - театр, а люди в ньому - актори"?

- Думаю, що так. Тільки от в житті, на мою думку, немає прописаних сценаріїв, реплік та діалогів, ми самі творимо свій спектакль. Але потрібно одразу обрати свою роль, не йти по хибному шляху і під кінець вистави обов’язково будуть овації і квіти.

- Наразі ти уявляєш своє життя без сцени?

- Ні. Давайте навіть не будемо про це. Це як повітря, якщо ти вже зробив перший ковток – далі жити без нього не зможеш.

- На сцені завжди трапляються кумедні випадки, розкажи, будь ласка, якусь смішну історію, пов'язану з тобою.

- Якщо чесно, то таких випадків чимало))) Розповідати про них можна дуже довго, але чомусь згадується один.

Ми виступали в півфіналі Рівненської ліги КВН, здається, в Рокитному. Так от, йшов перший конкурс, в якому ми зображали відомих політиків, які потрапили на безлюдний острів.

Я з ще однією дівчиною відіграли свою мізансцену і, зовсім забувши про вихід останнього політика пішли за ширму. В цей час з іншої сторони на сцену вибігає розгублений «Кучма», не встигши повністю одягнутись (сорочка була розстібнута, а одягнена лише одна штанина (другу він тримав в руках)).

Отже, сам запланований жарт був не дуже смішним, але вигляд напіводягненого хлопця посеред сцени, який до того ж забув з переляку свої слова, зірвав шалені овації.

А нас за ширмою просто «розривало», мені потрібно було вийти і продовжувати жартувати, але я й поворухнутися не міг від сміху. Пауза затягнулась, а за регламентом час у нас закінчувався, тому зібравшись з силами і з простою фразою «Пане Кучма?» я закінчив домашнє завдання)) От така була історія, хоча це потрібно було бачити)) 

- Як творча особистість, ти проявляєш себе в різних напрямках, а чи вистачає часу на родину, друзів, близьких?

- Трапляється різне: можливі часті концерти, виступи в місті чи за його межами. Але мої рідні та друзі завжди мене підтримують, відвідують майже всі заходи за моєї участі. Тому я намагаюсь свій вільний час присвячувати їм.

- А чи є ще якісь хобі, захоплення, окрім сцени?

- Важко відповісти) Сцена – це моя робота, моє улюблене заняття, моє хобі. Хоча, буває, пишу вірші (під настрій), іноді виходить досить непогано)

- Поділись з нами, будь ласка, часточкою твоєї творчості...

- Віршів написано чимало, але ось так, перше, що згадалось:

Страшенно важко на душі, Коли усю святую правду Мушу тримати у собі. В собі ненавидів цю ваду… Коли на серці гріх правдивий І душить, не дає дихнуть. Печальний, тяжкий і зрадливий. Хотілось просто все забуть… Життя – дорога довга, Стається різне на шляху. Накрила землю біла ковдра, І все, що знав, усе забув. Забув про щастя і любов, Про радість, щирість і печаль. І не згадаю більше знов, Я все забув… Усе… На жаль…. Стер з пам’яті усе добро, І зла там теж не залишив. П’янким, настояним вином Усе залив… Мов і не жив… Десь глибоко в серці, На самому дні Живильна криниця – Спасіння мені… Напитися б тільки! І заново жить!.. Прожити ще скільки? Останнюю мить.

ЕМОЦІЇ Якби я був би вільним птахом, То полетів під небеса. Усе життя пішло би прахом, Та головне, що я не сам… Якби я був бурхливим морем, Чи то я тут? Чи то ось там? І сміх, і радість поруч з горем, Та головне, що я не сам… Якби ж я вітром став сміливим, Я є розруха, я й краса. Я б міг з зірок пошити килим, І головне, що я не сам… Я не один, я відчуваю Твій погляд, дотик твоїх вуст, Бо ж я живу, я не вмираю Лише на тебе я молюсь… Я знаю – ти зі мною поруч: В вогонь і в воду – скрізь ми разом. Майбутнє творимо власноруч; Усе іде за нашим планом. Все сталось так, як ми хотіли, Що краще може в світі буть? На небеса разом злетіли, В любові сенс, у ній же суть…

- Розкажи, будь ласка, про один буденний день з життя Вадима Киричука.

- Давай про понеділок? Отож, ранок понеділка дуже важкий)

Прокидаюсь і уже розумію, що запізнююсь на роботу) До обіду, після важких вихідних почуваю себе не дуже добре. Та згодом репетиції, нові сценарії приводять до тями)

Робота закінчується, а репетиції продовжуються. Іноді вони можуть тривати до пізнього вечора.

Потім – додому, їсти й спати. А про вихідні, я думаю, говорити не потрібно) За такого графіку буднів намагаєшся вихідні провести по максимуму весело і змістовно. 

- Що або хто тебе надихає? 

- В даному випадку все просто – це моя мама. Вона найдорожче, що в мене є! Заради неї я намагаюсь рости над собою, вдосконалюватись. ЇЇ думка для мене найважливіша. Вона надихає мене і підштовхує до нових і нових звершень!

- Чого ти боїшся найбільше в житті?

- Боюсь прокинутись одного разу і зрозуміти, що самотній, нікому не потрібний, покинутий. Такі сни часто надокучають. Тому прагну тримати дуже близько дорогих мені людей.

- А якби не акторська діяльність, яку б професію обрав?

- Ну, після училища я здобув професію електрослюсаря))) Та якби не творча діяльність, в свій час в мене був вибір між організатором та журналістом. Можливо, якби все сталось інакше, був би зараз твоїм колегою))) 

- Дякую, Вадиме, за цікаву розмову, і, наостанок, традиційне побажання читачам нашого 34400.net від Вадима Киричука.

- Наостанок я бажаю вашим читачам в будь-яких ситуаціях, за будь-яких життєвих перипетій та обставин  залишатись собою. Слухайте інших, але чиніть так, як підказує серце - і тоді успіх обов'язково прийде до вас!